Школа № 142 Амур-Нижньодніпровський район
 
.

 

 

 

 

 

 

 

Формування екологічної культури школярів на уроках української мови та літератури

      Катастрофічний стан навколишнього середовища, що нині вже істотно визначає здоров’я людей, тривалість їх життя, саму можливість стабільного існування, спонукає до дослідження та роздумів усіх небайдужих людей. До проблеми природокористування звертаються політичні діячі, письменники, економісти, історики та ін. Власне, стає зрозумілим, що сфера природокористу-вання повинна служити об’єктом тильної уваги кожного з землян. Лише до такої умови можна вивільнити раціональні, гуманістичні принципи, які сприяють розв’язку екологічних проблем.

       Важливо, сьогодні, щоб всі – дорослі і діти – стали на шлях співробітництва з природою. Тому одним із основних завдань у сучасній школі є виховання підростаючого покоління.

       Екологічна криза, що тепер набула загально планетарного характеру, створює реальну загрозу виживання людства. Складається враження, що вже немає жодного місця на планеті, яке було б екологічно благополучним. Тому, визначальним для розвитку екологічних проблем сучасності є формування екологічної свідомості, культури суспільства. Це педагогічне над завдання можна втілювати лише через освітню виховну систему на основі принципово нових ніж це було досі, ідей, методів, підходів, які враховували структуру екологічних знань, соціальний функції сучасної екології, традиції, звичаї, історичний досвід українського народу для того, щоб збагнути себе, своє місце в природі, зв’язки між природою і Всесвітом.

     Отже, формування екологічної свідомості в учнів – це передусім навчання екологічній культурі, яку ми визначаємо як форму адаптації етносу до природних умов і способів творення свого довкілля (за Крисаченком В.С.).

У вирішенні цих завдань першорядну роль повинна відігравати екологічна освіта і екологічне виховання.

      Дуже часто ці два поняття плутають. Дехто думає, що чим більше людина знає про природу, тим усвідомленіше вона буде захищати її. Але це зовсім не так.    Екологічна освіта – це лише надбанні людиною екологічні знання. Набагато важливішим є екологічне виховання, яке представляє собою засвоєння людиною особливої екологічної моралі, етики відношення природи і людини.

     Під екологічним вихованням розуміють такий розвиток волі, почуття, рис характеру, які б проявились в правильній (етичній) поведінці по відношенню до природного середовища. Воно повинне бути добровільним і безперервним протягом усього життя людини. Метою екологічного виховання є формування аналогічної свідомості, яка охоплює поняття екологічної моралі – збалансованості між сприйняттям навколишнього середовища, його піднесенням і поведінкою людей по відношенню до нього.

     Екологічне виховання не може орієнтуватись тільки на розум. Необхідно впливати також на емоції і почуття. В школі цьому сприяє навчання рідної мови, літератури.

      Екологія як проблема цікавить кожного з нас, бо в кінцевому підсумку – це проблема виживання людства. В рамках розв’язання цієї проблеми відбувається екологізація усіх сфер суспільного життя.

       Аналіз існуючих навчальних програм, підручників, посібників та різних нормативних документів з цього приводу свідчать про нагальну необхідність розробки національної концепції безпосередньої екологічної освіти, яка б розглядалася як невід’ємна складова гуманітарної освіти.

      В. О. Сухомлинський писав: “Якщо добрі почуття не виховані дитинстві, їх ніколи не виховаєш... У дитинстві людина повинна пройти емоційну школу – школу вихованця добрих почуттів".

        Основні освітні, виховні і розвиваючі завдання, які ставить перед собою школа, сучасність:

  • формування в учнів перспективності в необхідності піклування та збереження природи та її багатств;
  • формування в дітей направленості в пошуках найбільш правильних методів і шляхів захисту природи, а також свідомого і бережливого використання її ресурсів;
  • озброєння учнів вміннями і навичками, які дають можливість активно діяти в довкіллі щодо питань екології;
  • розвиток потреби у спілкуванні і прагненні пізнавати таємниці природи;
  • активізація діяльності спрямованої на покращення стану природи.

       Систему екологічних знань на уроках української мови та літератури доцільно розкривати з таких питань: споживання води, використання води в Україні, значення рослин у житті людини, скорочення лісових ресурсів та його наслідки, значення тварин у природі та в житті людини.
      На уроках української мови та літератури слід також підвести дітей до думки, що людина - невід'ємна складова частина природи, що вона, розвиваючись та задовольняючи свої потреби, впливає на навколишнє середовище.
Вдумливий учитель, проаналізувавши зміст уроку, завжди знайде місце для повідомлення природничої інформації і одного разу згадає загадку, іншого - прочитає вірш, ще іншого - повідомить цікавинку про рослину чи тварину, про яку йдеться в оповіданні чи у вправі. А в результаті не тільки розширюються знання дітей, а й створюється особливий емоційний фон, що посилює виховний вплив на учнів.
Проаналізувавши програму з української мови та літератури, вчитель до багатьох тем може дібрати матеріал екологічного спрямування. Проте застосовувати його треба в міру, щоб зайве не відволікати учнів від опрацьовуваних понять.
Аналізуючи педагогічну літературу, можна систематизувати матеріал за напрямками:
1) цікаві вправи з природничим змістом;
2) цікаві повідомлення;
3) проведення екскурсій з природознавства з елементами української мови, для розвитку зв’язного мовлення;
4) проведення інтегрованих уроків;
5) інтегрована позакласна робота;
6) проведення екологічних ігор.
     Школярі дуже люблять ігри. В іграх вони вступають в уявні діалоги з сонцем, рослинами, тваринами. Ці особливості психології дитини треба враховувати педагогам. Зміст дидактичних ігор повинен бути спрямований на осмислення чи закріплення екологічних понять, а також матеріалу з української мови та літератури.
    Важливою на уроках української мови є тематична лінія, яка мотивує змістове, інформативно-пізнавальне наповнення навчального матеріалу. Актуальності сьогодні набуває екологічна проблематика, що знаходить вияв як у предметах природничого, так і гуманітарного циклів. Так на уроках української мови можна проводити екологічні п’ятихвилинки.
   Ці міні-диктанти можна використовувати як на початку уроку під час актуалізації навчальної діяльності учнів, так і в процесі засвоєння навчального матеріалу чи його узагальнення. При цьому, засвоюючи мовну тему, необхідно акцентувати увагу учнів і на екологічному змісті теми. З цією метою можна ускладнювати завдання, урізноманітнювати їх у творчому напрямку.

    Екологічна термінологія залучає не лише біологічну термінологію, а й термінологію широкого кола природничих і технічних наук, у зв'язку з чим аналіз стану екологічної термінології стосується стану української термінології загалом.

     Отже,  такі уроки емоційно збагачують навчально-виховний процес, допомагають учителю різнобічно і системно сформувати необхідні уявлення та життя, вони є цікавими, запобігають втомлюваності дітей, посилюють інтерес до навчання.

     Можливості екологічного виховання невичерпні і його можна здійснювати на будь-якому уроці, завдяки включенню народознавчого матеріалу, різних завдань природного змісту у канву уроків рідної мови.

Подобається