Школа № 142 Амур-Нижньодніпровський район
 
.

 

 

 

 

 

 

 


«Формування емоційної сфери особистості учня засобами шкільної освіти»

Ефективність засвоєння навчального матеріалу великою мірою залежить від рівня розвитку емоційної сфери учнів. Емоції, як процес, є діяльність, яка оцінюється інформацією про внутрішній і зовнішній світ. Емоції оцінюють дійсність і доводять свою оцінку до відома організму на мові Позитивні емоції збуджують дії підтримки позитивного.Джерелом емоцій є характер протікання процесів регуляції і виконання діяльності. Успішно проходячи процеси сприймання, рішення задач, дій служать джерелом позитивних емоцій і задоволення. Під впливом емоцій протікання всіх пізнавальних процесів може змінитися людина, яка знаходиться в емоційно нейтральному стані, реагує на предмети залежно від їх значущості, при цьому чим важливіший для нього той чи інший фактор, тим краще він сприймається. Емоції помірної і високої ступені інтенсивності викликають вже помітні зміни в пізнавальних процесах, особливо з’являється велика тенденція до сприймання, запам’ятовування тільки того, що відповідає домінуючій емоції. При цьому зміст матеріалу, який сприймається, посилює емоцію, що, в свою чергу, закріплює тенденцію до сконцентрування на змісті, який викликав цю емоцію. Тому на уроках потрібно викликати емоції дітей, щоб не було нейтральних або щоб їх кількість була все меншою. Згадуючи свої емоції на уроці, діти пригадують матеріал, який був з ними пов’язаний.Одним з головних факторів, який визначає, чи буде дана людина більше чи менше під впливом емоції на її пізнавальні процеси, є ступінь ваги цих процесів. Тому дитина більш підвладна впливу емоцій ніж дорослий. Емоційне збудження збільшує виконання більш легких завдань і утруднює більш важких. Але при цьому позитивні емоції, пов’язані з досягненням успіху, зазвичай, сприяють збільшенню виконання діяльності, навчанню. Позитивні емоції сприяють кращому, а негативні – гіршому виконанню діяльності, в результаті якої ці емоції виникли. Емоції і мислення мають одні і ті ж витоки і тісно переплітаються у своєму функціонуванні. Однак особливістю свідомого учня є те, що емоції не визначають його поведінки. Формування рішення про ту чи іншу дію приймається таким учнем в процесі зважування всіх обставин і мотивів. Цей процес, зазвичай, починається з емоційної оцінки і завершується нею, але в самому процесі домінує думка. Та якщо дії чи вчинки виконуються на основі одних лише холодних доведень розуму, то вони значно менш успішні, ніж у тому випадку, коли такі дії підтримуються емоціями. Емоційні переживання (радість, смуток, страх, здивування, жалість, незадоволення тощо) викликають, перш за все, спеціальним підбором змісту навчального матеріалу. І чим частіше учні будуть переживати радість перемог від вірно даної відповіді чи вірно вирішеної задачі, колективно дискутувати на цікаву тему, захищаючи свої переконання, тим більше в них буде формуватися емоційна чутливість. Звичайно не тільки самі по собі приклади, цікаві задачі будуть визначати інтенсивність емоційного розвитку, але й емоційна подача цього учителем впливає на емоційний розвиток дитини. Для розвитку почуттів важливо підтримувати виявлення відвертості, відкритості у вчинках учнів та висловлювання на уроках. В класі повинна бути створена атмосфера емоційного комфорту, захищеності учнів від несправедливості, насмішок по відношенню до їх емоційних переживань. Особливого педагогічного підходу потребує розвиток почуттів старшокласників, де велике місце займають дружні погляди, усвідомлення ідеалу і намагання його досягти, збільшена самооцінка і збільшений самоаналіз. Тут педагогу потрібно вміло підбирати зміст уроків, бути впевненим в своїх судженнях. Емоційному розвитку учнів ефективно сприяє індивідуальний підхід до тих, хто постійно виявляє пасивність до навчання. Особливо важливо в процесі індивідуальної роботи залучати їх до створення емоційних ситуацій, з якими вони не часто зустрічаються в процесі навчання. Наприклад, для слабо встигаючих учнів потрібно створювати спеціальні ситуації успіху шляхом підбору таких завдань, які вони в даний момент можуть виконати, і активного заохочення їх першого успіху. Радість, яка переживається ними при цьому, стимулює учнів на нові зусилля, щоб знову пережити це відчуття. При підході до учнів, які мають підвищенні здібності, також добре створювати емоційні ситуації. В них потрібно збуджувати радість проходження особливих труднощів при рішенні задач збільшеної важкості. І навпаки, деколи ставити у стан переживання фактів зниження інтенсивності навчання. Дуже важливо ставити їх в ситуацію переживання співчуття до товариша. Сучасна дидактика надає великого значення розвитку в процесі засвоєння самостійності і творчої активності школярів. В ході уроку необхідно знаходити можливості для збільшення самостійної роботи учнів (самостійне проведення дослідів, спостережень, рішення задач). Дуже важливо заохочувати самостійні приклади, намагатися, щоб учні не механічно запам’ятали матеріал, який розповів учитель, а намагалися самі знайти відповіді на поставлені вчителем запитання. Цьому сприяє проведення нестандартних уроків, в яких надається більше активності учням, де вільно висловлюються і уважно вислуховуються самі найдивовижніші думки. Розвиток цієї якості буде сприяти виключенню з практики навчання надмірної опіки учнів, швидких підказок, надання можливості учням самим найти вихід із навчальних затруднень, які виникають. У процесі засвоєння необхідно використовувати спеціальні засоби розвитку творчого мислення. Цьому сприяють вправи із знаходження оригінальних варіантів рішення задач, проведення дослідів самими учнями. Під час уроку і дома корисним для розвитку творчого мислення є завдання на розробку колажів, створення хімічних казок. Це і збуджує активність, і розвиває творчість учнів. Так як у підлітків, в силу особливого віку, увага нестійка, розсіяна, то це потребує різноманітних і часто нетрадиційних форм і видів навчальної роботи, які дозволяють створювати позитивний емоційний фон уроку і тим самим керувати увагою учнів, збільшувати їх працездатність. Такі прийоми звичайно оживляють урок, активізують пізнавальну діяльність учнів, сприяють закріпленню отриманих знань, розвивають творчість і також дозволяють вчити учнів гарно і виразно виражати свої думки, сприймаючи, осмислювати з наукової точки зору явища. Наприклад, при формуванні уявлення про молекулярну будову речовини і його агрегатного стану можна використати „Казку про Гідроген і Оксиген»У чарівній країні Хімія є маленьке містечко Таблиця Менделеєва. І колись давно-давно в тому містечку жила чарівна принцеса Оксиген, а по сусідству – принц Гідроген. У Гідрогена був найкращий друг Гелій. І от, гуляючи містом, Гідроген і Гелій розмовляли: – Знаєш, – сказав Гелій, – ми з тобою найпоширеніші хімічні елементи Всесвіту. Ось послухай у тебе 75% атомів, що є у Всесвіті, а в мене 24 %, правильно?– Так, – відповів Гідроген.– Але, – продовжував Гелій, – ми дружимо з хімічними елементами, які становлять дуже мало відсотків, отже, ми не є пихаті?– А хто ж тобі сказав, що ми пихаті?– На балу один хімічний елемент натякнув на це, але я йому сказав, що це не є правда.– А я так також думаю! – сказала Оксиген, котра також гуляла містом і випадково почула розмову двох друзів.– Що? Чому? – спитав Гідроген, який вже був давно закоханий в Оксиген.– Тому, що той рік, ви, Гідрогене, казали, що кохаєте мене, а цього року на всіх балах навіть не звертаєте на мене уваги, а весь час натякаєте, як у вас багато атомів, а зовсім забули, що я на Землі найпоширеніший хімічний елемент!– О ні, я про вас зовсім не забув, просто мені здалося, що ви мене більше не кохаєте,– заперечив Гідроген.– Я вас дуже кохаю! – сказала Оксиген.– Невдовзі Гідроген і Оксиген одружилися, їхнє весілля святкувала вся країна Хімія.– З того часу Оксиген і Гідроген входять до складу води, вони утворили хімічну формулу H2OНестандартним зарекомендувало себе і складання умов хімічних задач у формі коротких розповідей. У цьому випадку задачу намагаються вирішити навіть ті, в яких цікавість до предмету з різних причин знижена. В якості героя таких розповідей може виступати будь-який з школярів. Наприклад: Одного разу я і мої товариші вирішили відправитися на полювання на один з островів на лодці. Незабаром піднявся шторм. Лодку зносило все далі у море. Ми дуже змерзли. Раптом в імлі з’явився обрис острова. Ми швидко пристали до берега і вирішили спочатку розвести багаття, щоб зігрітися і приготувати їжу. Вітер задував вогнище і ми обклали його камінням: каміння було м’яке, біле і дуже забруднювалось. Вранці всі дуже лаяли чергового Володю. Вогнище згасло, а сірники зникли. Але я взявся і без вогнища зварити яйця на сніданок. Для цього я подрібнив білі каміння з того боку, де вони зіткнулися з вогнем, поклав у ямку вириту у землі подрібнене каміння разом з сирими яйцями, полив їх водою.Каміння зашипіло, повалила пара і через декілька хвилин яйця гарно зварились.Що це за мінерал?Що стало з ним від жару вогню?Як пояснити дію води на біле каміння?Такий гуманітарний аспект навчання ефективний при вивченні хімії. Використання на уроках розповідей і казок хімічного змісту робить заняття більш цікавим і емоційним і не викликає втоми.Для створення емоційної ситуації під час уроку велике значення має художність, яскравість, емоційність мови вчителя. Без всього цього мова вчителя залишається інформаційною, не реалізовує функцію активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Чому діти так люблять гру? Чим вона їх так приваблює? Звідки беруть вони енергію, щоб без упину бігати з м’ячем, годинами будувати замки й мости, бавитися з ляльками? Сухомлинський називав гру величезним світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається живильний потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра для дитини – справжнє життя зі своїми радощами і прикрощами, переживаннями і досягненнями. Водночас вона для нього вільна діяльність, адже грає дитина без примусу, із задоволенням. Найперша цінність гри у тому, що в ній дитина легко засвоює те, на що в інших умовах довелося б докладати значних зусиль. Тому і беруть гру на озброєння вчителі, вихователі, батьки. Вільно, без натиску дорослих, дитина засвоює у ній різноманітні знання, набуває вмінь, готується до життя. Гра готує дитину до навчання і праці. Яка дитина у грі, така вона і в праці, - вважав А.С. Макаренко. Він доводив, що тільки та гра хороша, в якій дитина активна, самостійно мислить, долає труднощі. Широке використання ігрового матеріалу, а саме різних видів дидактичних ігор, в навчанні і вихованні в порівнянні з іншими методами (наприклад, словесними, наочними) має ряд переваг. За дослідженнями багатьох вчених гра займає значне місце як в житті дітей молодшого шкільного віку, так і старшокласників . Вона є звичайним станом, потребою дитячого організму. Гра створює той позитивний емоційний фон, на якому всі психічні процеси протікають найбільш активно. Спостерігаючи за іграми дітей, їх поведінкою в процесі гри, педагог може виявити їх індивідуальні особливості, визначити найбільш ефективні шляхи впливу на особистість дитини. Гра не тільки виявляє індивідуальні здібності, особистісні якості дитини, але й формує певні якості особистості. Ігровий метод дає найбільший ефект при умілому поєднанні гри і навчання. Важливе значення має зміст дидактичної гри. Структура дидактичної гри включає в себе, крім дидактичного завдання, ігрові правила і дії, дозволяє ускладнювати їх по мірі розвитку у дітей психічних процесів: волі, пам’яті, довільної уваги тощо. Теоретиками й практиками доведено, що ігри мають велике значення в розумовому, фізичному, естетичному вихованні дітей. Вона дає можливість вирішувати різноманітні педагогічні завдання в ігровій формі, найбільш доступній та привабливій для дітей. Включення в урок дидактичної гри або ігрових прийомів, що витікають із завдань навчання і виховання, і носить навчальний характер, наближає нову діяльність дитини до звичайної і робить менш помітним перехід до серйозної навчальної праці. У процесі ігрової діяльності здійснюється всебічний розвиток учня, розвиваються всі аспекти психіки дитини, бо гра сприяє розвитку процесів аналізу і узагальнення, у грі з’являється внутрішній план дії, формується спілкування тощо. Отже, використання дидактичної гри, як одного з методів навчання, сприяє створенню позитивного емоційного фону, на якому всі психічні процеси протікають найбільш активно. А.С. Макаренко розглядав гру, як засіб всебічного розвитку дитини: гра – спосіб пізнання навколишнього і в той же час вона закріплює фізичні сили дитини, розвиває організаторські здібності, творчість, об’єднує дитячий колектив. А.С. Макаренко в своїх статтях розкриває питання про зв’язок гри з працею. Він доводить, що в хорошій грі є робоче зусилля і зусилля думки. Макаренко дав глибокий аналіз психології гри, показав, що гра – осмислена діяльність, а радість гри – „радість творча”, „радість перемоги” .Таким чином, гра пов’язана з усіма сторонами виховання і навчання дітей. В ній відображаються і розвиваються знання і вміння, отримані на заняття, закріплюються правила поведінки, до яких привчають дітей в житті.В педагогіці гра розглядається як метод поряд з іншими методами і прийомами. Для більшої ефективності навчання дітей повинно бути побудовано яскравіше і емоційніше. Увагу дітей потрібно постійно активізувати, і заняття, що мають характер гри, можуть успішно слугувати цій меті. Особливо високо цінуються ігри з яскравим матеріалом, іграшками, малюнками... Велике значення надається дидактичним іграм та прийомам при повторенні. Це пояснюється тим, що з великою неохотою запам’ятовують навчальний матеріал і швидко його забувають. Проте повторення проходить за умов різноманітності форм, на різноманітному матеріалі і краще за все на ігровому Дидактична гра створює позитивний емоційний підйом, викликане гарне самопочуття і разом з тим вимагає певного напруження нервової системи. Перед дітьми ставляться ті чи інші завдання, вирішення яких потребує уваги, вміння обдумати правила, послідовність дій, переборювати труднощі. Вони сприяють розвитку у дітей почуттів і сприймань, формування уявлень, засвоєння знань. Ігри дають можливість навчати дітей вирішувати ті чи інші завдання більш раціонально. В цьому полягає їх розвиваюча роль. Таким чином, дидактичні ігри, я широко використовую на уроках, бо гра організовує легко збудливих, сприяє формуванню впевненості в собі. Вона являє собою багатопланове, складне педагогічне явище: є ігровим методом навчання дітей, самостійною ігровою діяльністю, засобом виховання дитини і виступає як умова всебічного виховання особистості дитини. Методи формування зацікавленості: приклади яскравості, цікавості, здивування, хвилювання викликають емоційну піднесеність, яка викликає позитивне відношення до навчання і служить першим кроком на шляху до формування пізнавальної активності.

 

http://www.refmaniya.org.ua/f-zika/rozvitok-emots-yno-sferi-uchn-v-yak-zas-b-aktiv-zats-navchalno-p-znavalno-d-yalnost

Подобається