Школа № 142 Амур-Нижньодніпровський район
 
.

 

 

 

 

 

 

 


Інтегрований урок з позакласного читання «Тарас Шевченко жити буде, поки на землі житимуть люди»…

Мета: продовжувати ознайомлення учнів із життям і творчістю Т.Г. Шевченка, з красою, неповторністю і чарівністю його слова, значенням поетичної творчості поета для українського народу; викликати бажання пізнати його творчість самостійно; формувати і вдосконалювати навички виразного читання віршів напам’ять, уміння  працювати в групах; аналізувати результати своєї роботи; розвивати зв’язне мовлення учнів, пам'ять, уміння словесно малювати картини до прочитаних творів; пізнавальну активність, критичне мислення, творчі здібності учнів; учити дітей використовувати в діалогічному мовленні виразні засоби, навчати інсценізації, перевтілення; виховувати любов та повагу до світлого образу поета – мислителя і борця, до його творчості, гордість за духовну спадщину українського народу.

Обладнання:

  • документальні відеофрагменти «Життєвий шлях поета»;
  • портрети Т.Г. Шевченка;
  • виставка творів поета;
  • виставка «Картинна галерея»;
  • виставка дитячих малюнків;
  • виставка віршів, складених учнями;
  • музикальна композиція «Гопак»;
  • пісня на вірші Т.Г. Шевченка «Зацвіла в долині…», «Думи мої, думи мої…», «Зоре моя, вечірняя…»

Методи, прийоми, форми:

  • Інсценізація;
  • «Гронування» (стратегія «Асоціативний кущ»);
  • Робота в групах;
  • Колективна робота.

Тип  уроку: . закріплення знань, умінь і  навичок.

Вид уроку: інтегрований

План уроку

І. Організаційний момент. (5 хв)

ІІ. Повідомлення теми й мети уроку та очікуваних результатів. (5хв)

ІІІ. Актуалізація знань учнів.(5 хв)

  1. Робота з виставкою книжок.
  2. Складання « Асоціативного куща».

ІV. Усвідомлення нового матеріалу. (15 хв)

  1. Перегляд слайда  «Життєвий шлях Т. Г. Шевченка».
  2. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях поета.
  3. Інсценізація.

V. Доповнення, розширювання, поглиблення читацького досвіду учнів. (5 хв)

      1. Хвилинка поезії.

      2. Групова робота.

VІ. Рефлексія. (5 хв)

 1.  Складання «Сенкану».

VІІ. Підсумок уроку.

Хід уроку

І. Організаційний момент.  (На фоні спокійної музики звучить слово ведучого)

Ведучий 1. Плине час, як стрімкі води сивого Дніпра – Славути. Минають роки, десятиліття. Але ніколи не минеться народ і його невгасима любов до всього найкращого, що квітчає рід людський і землю рідну.

 ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Ведучий 2. Ніколи не згасне в серцях глибока шана до яскравого сузір’я полум’яних  борців за народне щастя, до геніїв, що віддали свій талант рідній Батьківщині. Серед них  - Тарас Григорович Шевченко…

Ведучий 1. Сьогодні ми завітали до нашої світлиці. Разом полинемо у спогади про дитячі та юнацькі роки славетного Кобзаря, прислухаємося до шевченківської думки, слова, вклонімося світлій пам’яті  поета.

Інсценізація уривка з оповідання С. Васильченка

« Залізні стовпи»

Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на стіл біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик.

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, мій синочку, правда.

Жінка сідає на лаву, хлопчик - біля неї , кладе голову на коліно матері.

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?          

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку  запалює і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, то свічка згасне, а зірочка падає. Бачив?

Хлопчик.  Бачив, матусю, бачив… Матусечко. А чому одні зірочки ясні, великі, а інші – ледь видно?

Мати. Коли людина зла, заздрісна, її свічечка  ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка світить ясно.

Хлопчик.  Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила яскраво!

Мати. Старайся, мій хлопчику!

               Не на шовкових подушках,

             Не у величному палаці, -

           В хатині бідній він родився:

           Серед неволі тьми і праці-

             Нещасна мати сповила

             Його малого й зажурилась.

             І цілу ніченьку вона

             Над сином- кріпаком молилась.

                      Даю тобі, мій синочку,

             Тарасику любий,

             Щире серце, карі очі і чорнії брови.

             Дай же, йому, Божа матір,

             Тієї благодаті,

             Усього того, чого матір

             Не зуміє дати.

             І виріс він, і кобзу взяв,

              І струн її торкнувсь рукою,

              І дивна пісня полилась

              Над Україною сумною.

  • Назвіть прізвище та ім’я цієї людини…

ІІІ. Актуалізація знань учнів

  1.  Робота з виставкою книжок Т. Г. Шевченка
  • Як би ви згрупували представлені на нашій виставці книги?

( 1) Твори Т. Г. Шевченка; 2) Твори про Т.Г. Шевченка)

  • Як називалася найперша збірка поетичних творів                     

Т. Шевченка? («Кобзар»)

  • Чому поет обрав саме таку назву? ( Кобзарем називали самого Шевченка. Кобзарями українці називали співців, народних поетів, які ходили селами і містами, складали і виконували народні пісні й думи, супроводжуючи грою на кобзі чи бандурі.)
  • Що ви знаєте про Т.Г. Шевченка?

2.                                       Асоціативний кущ складемо

                                           Найкращі слова доберемо!

IV. Усвідомлення нового матеріалу

1.Перегляд слайда  «Життєвий шлях Т. Г. Шевченка»

2. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях поета.

Учень 1.        Не називаю її раєм,

           Тії хатиночки у гаї

            Над чистим ставом край села.

            Мене там мати повила,

            І, повиваючи, співала.

            Свою нудьгу переливала

            В свою дитину. В тім гаю,

            У тій хатині, у раю, Я бачив пекло… Там неволя…

Учень 2, 3.

 А) Тарас ріс мовчазним, замисленим. Його цікавило все: і залізні стовпи, що підпирають небо, і життя кріпаків. Часто він слухав розповіді кобзарів, що заходили в село, або розмови діда з односельцями. Все це хвилювало його душу.

Б) Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка в «науку». Дивна це була наука. Дяк навчав дітей за церковними книгами. За найменшу провину карав своїх учнів різками. Поет пізніше згадував про ту школу, куди привела його мати.

Учень 4.    Ти взяла мене маленького за руку

                    І хлопцем в школу одвела

                   До п’яного дяка в науку.

  • Учися, серденько, колись

З нас будуть люди, - ти казала.

Учень 5. Світлі дні дитинства були недовгими. Несподіване горе випало на долю маленького Тараса.Від важкої праці помирає мати – Катерина Якимівна. Було їй лише 40. Жити б іще й жити. Тарасу йшов 10-й рік. Після смерті матері батько залишився з п’ятьма дітьми.

Ведучий 1. Скоро в сім’ю Шевченків прийшла мачуха, але не добре принесла вона з собою. Через 2 роки Тараса спіткало нове горе.

Учень 6. Григорій Іванович хворів усю зиму після того, як приїхав останній раз із Києва –возив туди пайову пшеницю, - так і не міг уже на ноги звестися, більше лежав.

Ведучий 2. У цей день свого народження Тарас почув: « Не жилець твій батько на цьому світі – помре скоро». Заплакав і вибіг. Як жити сироті?! А батько відчував наближення кінця, давав розпорядження щодо нехитрого свого скарбу. Тоді й почули від нього люди: « Синові Тарасу з мого хазяйства нічого не треба, він не буде звичайною людиною, з нього вийде або щось дуже гарне, або велике ледащо». Залишивсь сиротою, Тарас пізніше напише…

Учень 7.                    Там матір добрую мою 

                           Ще молодую -   у могилу

                           Нужда та праця положили

                           Там батько, плачучи з дітьми,

                           (А ми малі були і голі),

                            Не витерпів лихої долі,

                            Умер на панщині… А ми

                            Розлізлися межи людьми,

                            Мов мишенята, я до школи

                            Носити воду школярам,

                            Брати на панщину ходили.

                            Поки лоби їм поголили!

                            А сестри! Сестри! Горе вам,

                            Мої голубки молодії.

                            Для кого в світі живете?

                          Ви в наймах виросли чужії,

                           У наймах коси побіліють,

                           У наймах, сестри, й умрете!

       Учень 8.             Ні, то не біографії  сторінка,

                           Не просто згадка із дитячих літ,

                            Моя бабуся, неписьменна жінка.

                            Мене читать учила «Заповіт».

  • Діти, давайте зараз ви відкриєте свої підручники позакласного читання на сторінці …. , і прослухаємо цей чудовий вірш, а ви слідкуйте , будь ласка.

( На магнітофоні звучить вірш «Заповіт», а діти слідкують у своїх підручниках).

Учень 9.              Ось чому в сім’ї  великій,

                             У саду цвітів прекрасних

                             Буде жити він навіки,

                              Як безсмертний наш сучасник.

Ведучий 1. Тринадцятий рік життя, як і будь-який із попередніх, був важким для Тараса. На плечі його лягала все тяжча і тяжча праця, під її тягарем він відчував себе набагато старшим. Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду.

3.                                        Інсценізація

       Оксана. Чом же плачеш ти? Ох, дурненький Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?

Тарас. Еге ж, малярем.

Оксана. І ти розмалюєш нашу хату.             

Тарас. Еге ж. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду таки малярем!

Оксана. Авжеж, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточки, що чабан у них такий, - вони ж питочки хочуть!.

Ведучий 2. Мине 20 років, і Тарас з болем розповість про своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало». Відкрийте, будь ласка, підручник на сторінці…..і слідкуємо (на магнітофоні запис вірша «Мені тринадцятий минало»).

 

Учень 10. Врешті Тарас знайшов учителя, з’ясувалося, що він кріпацька душа і повинен служити панові. Тарас став козачком пана Енгельгарда. Доля привела 17-річного Тараса до Петербурга. У Петербурзі пан Енгельгард помітив талант свого кріпака. Бажаючи мати власного маляра, дозволив Тарасу вчитися у художника Ширяєва. Шевченко  разом з іншими учнями жив у Ширяєва на  горищі. Тут   він почав писати перші вірші.

Учень 11.  Вечорами Тарас любив перемальовувати статуї у Літньому саду. Одного такого вечора сталася зустріч із земляком – художником Іваном Сошенком. Сошенко зі своїми товаришами викупив Шевченка з кріпацтва за 2500 карбованців.

Ведучий 2. Ще одна знаменна подія в житті Тараса відбулася. У Петербурзі вийшла в світ книга віршів «Кобзар». З того часу минуло багато років. Ця книжка вважається святинею, національною Біблією України (учитель демонструє книгу «Кобзар»). Безсмертний наш «Кобзар» - вічна книга життя нашого народу, сяючий лик духовності.

Учень 12.         Коло хліба на столі,

                            На самотканій скатертині

                           Лежала книга, як святиня…

                           То був «Кобзар» .

                            Його не міг ніхто, не вмивши рук, узяти.

                            - Бо він святий, - казала мати,

                            - Він смерть народу переміг.

                            Його, як хліба в чорний час,

                            Просили в позички сусіди,

                            Зціляючи серця завжди

                            Тим словом, що прорік Тарас.

Учень 13. Тарас Шевченко у своєму «Кобзарі» говорить про те, що наш                 народ, наша мова, наша культура житиме вічно.

Учень 14.             Наша дума, наша пісня

                              Не вмре, не загине.

                               Ось де, люди, наша слава.

                               Слава України!

                               Без золота, без каменю,

                                Без хитрої мови,

                                А голосна та правдива,

                                Як господа слово…

Ведучий 1. Після закінчення Академії мистецтв Шевченко приїздить до Києва, працює художником, пише вірші, в яких виступає проти панів і царя. 28 травня 1847 року його вислали в Орську фортецю (це в Казахстані) «під найсуворіший нагляд, із забороною писати й малювати». Незважаючи на заборону, Тарас Григорович малював, писав вірші та ховав їх за халявою чобота. Це були так звані «захалявні» книжечки.

Учень 15.                 Самому чудно. А де ж дітись?

                           Що діяти і що почать?

                           Людей і долю проклинать

                           Не варто, єй-богу. Як же жити

                                             На чужині, на самоті?

                           І що робити взаперті?

                          Якби кайдани перегризти,

                          То гриз потроху б. Та не ті.

                           Не ті їх ковані кувало,

                           Не так залізо гартувало,

                           Щоб перегризти. Горе нам!

                           Невільникам і сиротам

                            В степу безкрайнім за Уралом.

                            Моєї долі молодої;

                           А іноді така печаль обступить душу,

                           Аж заплачу. А ще до того, як побачу

                           Малого хлопчика в селі,

                           Мов одірвалось од гіллі,

                           Одно-однісіньке під тином

                            Сидить собі в старій ряднині.

                            Мені здається, що се я.

                            Що це ж та молодість моя.

Ведучий 2. Уся поетична творчість Шевченка захоплювала, захоплює і вічно кликатиме до себе.

Діти читають вірші.

«Тече вода з-під явора», «Вітер з гаєм розмовляє», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Світає…», «Сонце заходить…».

Ведучий 1. Численні музичні твори написані на слова Шевченка: Пісенність його поезії невичерпна. Навітьу наш час, співають сучасні пісні на слова Тараса Григоровича. Послухайте одну з таких пісень, з поеми «Княжна»,  - «Зоре моя вечірняя»(діти співають пісню, а також слухають пісню «Думи мої, думи мої»).

Учень 16.  9 березня 1861 року Тарасу  Григоровичу Шевченку виповнилось 47 років.  Цього дня  його провідували  друзі. У двері часто стукали – приносили записки, телеграми, листи з України, від друзів. Нестерпні муки терпів він у цей день: тяжко хворий дожив свій страдницький вік. Ніч минула в муках – не

говорив, страждав. А вранці 10 березня 1861 року Тарас Шевченко зайшов у свою майстерню, упав і відійшов у вічність. Перестало битися серце великого українського Кобзаря.

Ведучий 2. Тараса Шевченка поховали на Смоленському цвинтарі. За життя поет заповідав, щоб його поховали на Вкраїні милій.

Ведучий 1. У травні того ж року тіло великого Кобзаря було перевезене в Україну, в місто Канів. Його поховали на Чернечій горі, біля Дніпра.

Учень 17. У цьому році минає 200 років  з дня народження славного сина України. У кожній хаті люблять, шанують і пам’ятають поета.

Учень 18.             У нашій хаті на стіні,

                       Висить портрет у рамі-

                       Він дуже рідний і мені ,

                       І татові, і мамі.

                       Він стереже і хату, й нас,

                       Він знає наші болі.

                       Я добре знаю,- це Тарас,

                       Що мучився в неволі.

                       Такий ріднесенький – дивись! –

                       Він мов  говорить з нами,

                       Він на портреті мов живий.

                       Ось-ось - і вийде з рами.

V. Доповнення, розширювання, поглиблення читацького досвіду учнів.

1. Хвилинка поезії

Виразне читання віршів Т.Г. Шевченка напам’ять.

Пісня на слова поета «Зацвіла у лузі червона калина».

  1. Групова робота

І  група – «Біографи»;

ІІ група – «Кросвордисти»;

ІІІ група – «Ілюстратори»;

Завдання для І групи «Біографи»

Відповісти на питання:

  1. Де і коли народився Т.Г. Шевченко? (9 березня 1814 року у селі Моринцях на Звенигородщині);
  2. Ким були батьки Т.Г. Шевченка? (кріпаками пана Василя Енгельгардта);
  3. Що сталося в родині Тараса, коли йому було 9 років та коли виповнилося 11? (померла мати, а потім від тяжкої хвороби помер і батько. Тарас став сиротою);
  4. Ким мріяв стати Шевченко у дитинстві? (малярем);
  5. Назвіть твір Т.Г. Шевченка, у якому він описує своє дитинство.(«Мені тринадцятий минало»);
  6. Скільки років провів поет у засланні, та за що він був покараний? (десять років, 1847-1857, своїми віршами закликав до боротьби за волю покріпаченого люду.);
  7. Ким і де хотів працювати Тарас Шевченко? (Викладачем малювання в Київському університеті Святого Володимира);
  8. Як називається вірш, у якому поет закликає: «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте…»? («Заповіт»).

Завдання для ІІ групи «Кросвордисти»

Розгадайте кросворд, дібравши пропущені слова у віршах Т.Г. Шевченка.

По горизонталі:

  1. Неначе сонце засіяло,Неначе все на світі стало

Моє: лани, гаї, сади!

І ми, жартуючи погнали Чужі ягнята до…(води).

  1. Дивлюся, аж світає Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї Сонце… (зустрічає).

  1. Не називаю її раєм,

Тієї хатиночки у …(гаї)

  1. Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона… (калина).

  По вертикалі:

  1. На панщині пшеницю жала,

Втомилася, не спочивать

                   Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина… (годувать).

  1. Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть ,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співаючи ідуть…( дівчата).

  1. В лиху годину,

Якось недавно довелось

Мені заїхать в …(Україну).

Завдання для ІІІ групи «Ілюстратори»

Перед вами – твори Т.Г. Шевченка в малюнках, авторами яких є учні нашого класу. Доберіть до цих малюнків рядки з віршів поета.

  1.           Зацвіла в долині

                Червона калина,

           Ніби засміялась.

           Дівчина дитина.

  1.            Тече вода із-за гаю

               Та попід горою,

                Хлюпочуться качаточка

           Поміж осокою.

  1.             Не називаю її раєм,

            Тієї хатиночки у гаї

             Над чистим ставом

             Край села…

  1.             Реве та стогне Дніпр широкий,

            Сердитий вітер завива,

            Додолу верби гне високі,

            Горами хвилю підійма.

               12.             По діброві вітер виє,

            Гуляє по полю,

            Край дороги гне тополю

            До самого долу.

                13.           На панщині пшеницю жала,

            Втомилася, не спочивать

            Пішла в снопи, пошкандибала

            Івана сина годувать.

 14.           Вітер виє-повіває,

            По полю гуляє.

            На могилі кобзар сидить

            Та на кобзі грає.

Ведучий 2. А чи знаєте ви, діти, що памятники нашому Шевченку стоять  у далекій Канаді, Угорщині, США, Франції, Парагваї, Аргентині. Його ім’ям названо вулиці багатьох міст світу.

Учень 19. Дорослі та діти йдуть на Чернечу гору, щоб поставити свічку, покласти квіти, висловити свою шану великому Кобзареві.

VІ. Рефлексія.

  1. Складання «Сенкану»
  • Давайте згадаємо, що таке «Сенкан». ( це невеликий вірш, що складається з 5 строф. Він синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, що описує тему.)

Сенкан.

  • Тема  - Тарас Шевченко
  • Опис – Відомий, талановитий, український.
  • Дія – писав, малював, любив.
  • Ставлення (фраза) – Т.Г. Шевченко віддано любив свою Батьківщину і свій народ.
  • Узагальнення – поет, художник.

                                            

Учень 20.         Уклін тобі, Тарасе,

                         Великий наш пророче.

                         Для тебе вірно б’ється

                         За твої заповіти.

                         Чого батьки не зможуть, те сповнять їхні діти.

Учень  21.   Спи спокійно, Тарасе,

                     Нащадки твої,

                     Словом шани й любові

                     Тебе пом’янули.

                     І народи Вкраїни

                   Заповітів священних твоїх не забули

Учень  22.  На всіх континентах душі його струни,

                    У чистому серці  народів і рас.

                    Бринять переможно, врочисто і юно,

                    Незмінно прекрасні  у  будь-який час.             

VІІ. Підсумок уроку.

  • Чи збагатили ви свої знання, готуючись до уроку і під час заняття?
  • Навіщо ми вивчаємо життя та творчість Т.Г. Шевченка?

Ведучий 1. Українці  пам’ятають  вірного сина країни – великого Кобзаря Тараса Шевченка. У Каневі, на дніпровській кручі, як і заповів поет, його поховано.

І пам’ятник – велетень височить над Дніпром. І завжди біля пам’ятника свіжі квіти – символ нашої пам’яті, нашої любові й шани, нашої вдячності.

Ведучий 2. Ім’я Тараса Шевченка носить Київський державний університет. Його ім’ям названі вулиці, площі у містах і селах нашої держави, театри. Вірші поета перекладено усіма мовами світу. Ми вчимося у Шевченка шанувати і любити рідну землю, рідний народ, рідну мову, рідну матір. Образ Т. Г. Шевченка відомий кожному з нас, і відчувається в ньому щось   батьківське.          

Тому й називають   Т.Г. Шевченка батьком українського народу.

 

 

Подобається