Школа № 142 Амур-Нижньодніпровський район
 
.

 

 

 

 

 

 

 


ЗБІРНИК НАУКОВИХ І ТВОРЧИХ ДОСЯГНЕНЬ ШКОЛЯРІВ «КРОК У НАУКУ» № 3. ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА УЧЕНИЦІ 11 КЛАСУ "ШКОЛА – ТЕРИТОРІЯ FAIR PLAY"

Литвин Влада Олександрівна

учениця 10 класу

Михайлова Вікторія Дмитрівна

вчитель фізкультури вищої кваліфікаційної категорії, вчитель-методист

КЗО «Спеціалізована середня загальноосвітня школа № 142

еколого- економічного профілю Дніпропетровської міської ради»,

м. Дніпро

 

Школа – територія Fair Play

 

 «Тричі солодша перемога, здобута в благородній, чесній боротьбі».

П’єр де Кубертен. «Ода спорту»

 

Актуальність роботи. У повсякденному житті люди щодня стикаються з проявами нечесності та жорстокості по відношенню до себе, або до своїх близьких. Здається, що в сучасному світі правий той, хто сильніше, або брутальніше. Таку тенденцію відзначають не тільки соціологи, а й педагоги шкіл. Рівень агресії у суспільстві значно зріс. Так само зросла кількість учнів в школах, які мають віддалене поняття про морально-етичні норми і правила поведінки.

Олімпійська академія України разом з Національним Олімпійським Комітетом України активно впроваджує в навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів комплексну програму «Олімпійська освіта»,  яка має за мету сприяти вихованню молоді на гуманістичних ідеалах та принципах олімпізму.

Мета дослідження. Довести, що олімпійський принцип Fair Play є універсальним принципом поведінки не тільки на спортивних аренах, а й у повсякденному спілкуванні між людьми.

Завдання:

1. Вивчити джерела всесвітньої мережі Інтернет стосовно визначення поняття «Олімпійський принцип Fair Play».

2. Провести аналіз інформації та встановити зв’язок між поведінкою спортсменів під час тренувань та змагань, поведінкою учнів під час навчально-виховного процесу та загальнолюдськими стосунками у повсякденному житті.

В школі я отримую не тільки знання з предметів шкільної програми, а й досвід спілкування з однолітками, молодшими школярами, вчителями. Зараз я звертаю увагу на те, що більшість моїх однолітків вже мають стійкі поняття про етичні норми взаємодії з оточуючими. Але, досить часто,  доводиться стикатися з проявами нечесної або брутальної поведінки.

Наша школа є експериментальним навчальним закладом Всеукраїнського рівня з теми «Формування гармонійно досконалої особистості учня в сучасному освітньому середовищі загальноосвітнього навчального закладу».

У 2013 р. наша школа увійшла у «Всеукраїнську мережу шкіл Олімпійської освіти».

У нашому розкладі  з’явився предмет «Основи олімпійських знань». Саме під час одного з цих уроків я вперше дізналася про олімпійський принцип Fair Play (Чесна гра). Учитель пояснила значення цього принципу та провела аналогію між поведінкою спортсменів та поведінкою людей у повсякденному житті. Це дуже мене вразило. Всі складові етичної поведінки спортсменів як калька лягли на взаємовідносини між учнями. Спробую розібратися в цьому детальніше.

Екскурс в історію. Ідея Fair Play належала до домінуючих моральних концепцій Стародавньої Греції. Принцип Чесного змагання вперше був висунутий стародавніми греками,  і став невід'ємною частиною перших в історії людства Олімпійських Ігор. Згідно давньогрецької філософії олімпізму, атлет не повинен прагнути до перемоги за всяку ціну. Він повинен демонструвати чесну, благородну, поведінку в спортивних змаганнях, виходячи з переконання в тому, що найголовніше в цих змаганнях - не перемога над суперником, а відвага, мужність, які проявляються в ході боротьби за цю перемогу, сам дух боротьби, який спонукає людину до досконалості, до подолання самого себе, своїх слабкостей та недоліків. «Немає більшої перемоги, ніж перемога над собою» – писав давньогрецький філософ Платон з цього приводу. В античній Греції для позначення того, що тепер називається «чесною грою», застосовували термін «arete»,  що позначав поєднання войовничості з чесністю і добротою [1].

Першим атлетом, який ввійшов у історію нечесної гри, був кулачний боєць Евпол: на Іграх  98  Олімпіади боєць Евпол дав хабар своєму супернику Агетору. Потім – Прітанісу і, нарешті, Форміону – переможцю на попередніх Олімпійських іграх. Покарані були всі четверо. І не тільки солідним грошовим штрафом, а й загальним презирством.

 

http://school142.dnepredu.com/uploads/editor/3418/159345/blog_/images/1.png

Рисунок 1– Бронзові статуї Зевса – заніси перед входом на античний стадіон

Зневажали греки атлетів, які намагалися використовувати своє спортивне мистецтво з метою збагачення [2]. Така поведінка на Іграх каралася своєрідним штрафом: за рахунок того, хто здійснив спробу підкупу перед входом на античний стадіон, ставили бронзову статую Зевса – заніс, на п'єдесталі якої висікалися не тільки ім'я винного, але і його батьків, назва міста, звідки був родом спортсмен. За відомостями істориків, за всю історію античних Ігор було споруджено 13 таких пам'ятників «поганої слави» [1] (рис.1).

Недарма один з написів на пам’ятнику свідчив: «Перемога в Олімпії здобувається не грошима, а швидкістю ніг і міцністю тіла». [2]

Ось деякі інші приклади неухильного дотримання греками правил
олімпійських змагань: тих, хто запізнився, до Ігор не допускали; тих, хто
намагався підкупити суддів, публічно сікли різками. Також карався той, хто хотів залякати або підкупити суперника; небезпечною справою було і публічно опротестовувати рішення суддів. На стадіоні постійно перебували спеціальні чиновники, що стежили за суворим дотриманням всіх правил змагань, у розпорядженні яких був спеціальний загін «паломників». Тих, хто провинився, у тому числі тих, хто подали неправдиві скарги, карали на місці.

Зв'язок спорту з ввічливістю, гідністю, елегантністю, вродою і благородством став у Стародавній Греції основним елементом культури, який дійшов до наших днів і знайшов вираження в олімпійській філософії П’єра де Кубертена.

Величезне значення для формування ідеї, а також виникнення самого терміна «чесна гра», мала середньовічна лицарська культура. Британське «Fair Play» має кельтське походження. В кінці Стародавньої епохи перед виникненням Римської імперії складалися умови для виникнення майбутньої лицарської етики.

Принципи благородної  боротьби були ще відомі і як «cothromna Feinne»- на честь феніанців (члени Ірландського революційного братства). Найімовірніше, саме войовничі феніанці на рубежі II і III століть нашої ери першими застосували принцип,  що забороняв атакувати противника зі спини, з тилу, а також добивати поранених, знущатися над слабшими, особливо жінками, дітьми і старими. Цікаво, що спочатку термін «Fair Play» називали «firfer». Також вважають, що спочатку з'явилося альтернативне поняття «foul play» – брудна гра, зафіксоване в 1593г., а йому передувало лицарське «fairness» – кодекс чесного поєдинку.

Термін «Fair  Play» перший раз вживається Вільямом Шекспіром в його відомому творі «Життя і смерть короля Джона»  і з того часу закріплюється в англійській мові. Саме Шекспір переклав поняття «firfer» на англійську мову як «Fair Play».

Отже, ідея Fair Play формувалася на британській основі за часів лицарства, хоча з'явилася ще в античній Греції, але не мала своєї сьогоднішньої  назви. Однак саме в античності була сформульована основна олімпійська ідея, яка базувалася на союзі тіла і розуму, на ідеалах краси, гармонії і благородства. Тому ідея  Fair Play сьогодні нерозривно зв'язується з олімпійською філософією, хоча, насправді, і в першу чергу, вона є загальнолюдською цінністю [1].

 

Читати статтю повністю

http://globalnauka.com/download/sbornik_NU2.pdf

сторінка 450

Робота «Школа – територія Fair Play» переможець Всеукраїнського конкурсу  Олімпійської Академії України  «На кращу наукову роботу з олімпійського руху» .

 

 

Подобається