Всеукраїнський конкурс «Мій домашній улюбленець»

Коробський Руслан представив оповідання про свого домашнього улюбленця – кота Фелікса Привіт! Мене звати Руслан, мені 12 років. З самого раннього дитинства я дуже любив тварин,навіть на вулиці не міг спокійно пройти повз собачок та котиків-завжди хотілось їх погладити. І зараз я хочу поділитися історією про появу в моєму житті улюбленої кішки на ім’я Феліксина. Одного разу, прийшовши зі школи додому, я побачив на порозі свого будинку котика з дуже красивими чорними смугами по боках та білою грудкою, який грівся на сонці, примруживши гарні зелені очі. Я подумав, що він злякається та втече, але він спокійно чекав, поки я відчиню двері. Кіт сміливо зайшов за мною до будинку, почав муркотіти та тертися об ноги. Я був здивований тим, як тваринка поводила себе в чужому домі, зовсім як господар. До того ж у нас жив інший кіт Бакс, який не дуже зрадів появі нового мешканця. Мені хотілось нагодувати новачка чимось особливо смачненьким, але котик був зовсім не вередливим щодо їжі і швидко спустошив свою мисочку зі звичайною кашею. Коли батьки повернулися додому, я познайомив їх з котиком і вмовив залишити його жити з нами та назвав Феліксом. Мама була вражена дуже красивим малюнком на шерсті кота та його довірливим і добрим нравом, тому дозволила залишити красеня в себе. Кожного дня я з радістю повертався додому, бо знав , що на мене чекає мій котейко, який дуже швидко став загальним улюбленцем. І було за що. Було цікаво, який він - мій новий кіт, і я став вивчати його звички та характер. Фелікс виявився надзвичайною чистьохою, він дуже довго та ретельно «мив» свою гарну шубку і завжди, за любої погоди виглядав бездоганно. Як потім з’ясувалось,Фелікс був зовсім не ручним котом, взяти на руки його було непросто, він просто не любив цього і знаходив собі затишок окремо від усіх на килимку або дивані. Коли йому все ж таки хотілося ласки, він сам приходив до когось з нас і просто штовхав головою руку, показуючи цим, щоб його погладили. Також я помітив, що коли хтось погано себе почував, Фелікс це відчував, приходив, лягав поруч, клав голову і починав голосно муркотіти. Дуже приємним та корисним для нас відкриттям було те, що Фелікс виявився неабияким ворогом дворових гризунів. Прокидаючись вранці, перше, що ми бачили, це впольована миша або щур на порозі будинку. Кіт радо показував нам свої трофеї та чекав винагороди. Ми звичайно ж дуже хвалили нашого вусатого мисливця і пригощали чимось смачненьким. Прийшла весна і наш красень Фелікс почав стрімко гладшати. Через якийсь час стало зрозуміло, що ми прихистили кішку, а не кота. Ось так Фелікс став Феліксиною. Коли народились кошенята, вона показала себе зразковою та ніжною матусею. Вона ретельно їх доглядала, розмовляла з ними на своїй, «котячій» мові і майже не залишала самих. Коли кошенята знайшли собі нових господарів, мама-кішка довго їх кликала та шукала. Своєю новою дитинкою вона вирішила зробити нашого другого кота Бакса, вона тримала його лапою і з насолодою вилизувала. Це виглядало цікаво і дуже кумедно. Оцими всіма якостями ця приблудна киця заслужила нашу щиру любов та прихильність до себе. Я дуже радий, що Феліксина з’явилась саме в нашому дворі та оселі, даруючи нам затишок та задоволення від спілкування з нею.

Привіт! Мене звати Руслан, мені 12 років. З самого раннього дитинства я дуже любив тварин,навіть на вулиці не міг спокійно пройти повз собачок та котиків-завжди хотілось їх погладити. І зараз я хочу поділитися історією про появу в моєму житті улюбленої кішки на ім’я Феліксина.Одного разу, прийшовши зі школи додому, я побачив на порозі свого будинку котика з дуже красивими чорними смугами по боках та білою грудкою, який грівся на сонці, примруживши гарні зелені очі. Я подумав, що він злякається та втече, але він спокійно чекав, поки я відчиню двері. Кіт сміливо зайшов за мною до будинку, почав муркотіти та тертися об ноги. Я був здивований тим, як тваринка поводила себе в чужому домі, зовсім як господар. До того ж у нас жив інший кіт Бакс, який не дуже зрадів появі нового мешканця. Мені хотілось нагодувати новачка чимось особливо смачненьким, але котик був зовсім не вередливим щодо їжі і швидко спустошив свою мисочку зі звичайною кашею. Коли батьки повернулися додому, я познайомив їх з котиком і вмовив залишити його жити з нами та назвав Феліксом. Мама була вражена дуже красивим малюнком на шерсті кота та його довірливим і добрим нравом, тому дозволила залишити красеня в себе. Кожного дня я з радістю повертався додому, бо знав , що на мене чекає мій котейко, який дуже швидко став загальним улюбленцем. І було за що. Було цікаво, який він - мій новий кіт, і я став вивчати його звички та характер. Фелікс виявився надзвичайною чистьохою, він дуже довго та ретельно «мив» свою гарну шубку і завжди, за любої погоди виглядав бездоганно. Як потім з’ясувалось,Фелікс був зовсім не ручним котом, взяти на руки його було непросто, він просто не любив цього і знаходив собі затишок окремо від усіх на килимку або дивані. Коли йому все ж таки хотілося ласки, він сам приходив до когось з нас і просто штовхав головою руку, показуючи цим, щоб його погладили. Також я помітив, що коли хтось погано себе почував, Фелікс це відчував, приходив, лягав поруч, клав голову і починав голосно муркотіти.Дуже приємним та корисним для нас відкриттям було те, що Фелікс виявився неабияким ворогом дворових гризунів. Прокидаючись вранці, перше, що ми бачили, це впольована миша або щур на порозі будинку. Кіт радо показував нам свої трофеї та чекав винагороди. Ми звичайно ж дуже хвалили нашого вусатого мисливця і пригощали чимось смачненьким. Прийшла весна і наш красень Фелікс почав стрімко гладшати. Через якийсь час стало зрозуміло, що ми прихистили кішку, а не кота. Ось так Фелікс став Феліксиною. Коли народились кошенята, вона показала себе зразковою та ніжною матусею. Вона ретельно їх доглядала, розмовляла з ними на своїй, «котячій» мові і майже не залишала самих. Коли кошенята знайшли собі нових господарів, мама-кішка довго їх кликала та шукала. Своєю новою дитинкою вона вирішила зробити нашого другого кота Бакса, вона тримала його лапою і з насолодою вилизувала. Це виглядало цікаво і дуже кумедно.Оцими всіма якостями ця приблудна киця заслужила нашу щиру любов та прихильність до себе. Я дуже радий, що Феліксина з’явилась саме в нашому дворі та оселі, даруючи нам затишок та задоволення від спілкування з нею.