Ліцей № 142 імені П'єра де Кубертена
 
.

 

 

 

 

 

 

 

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ У ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

                              Керівник: доцент,кандидат педагогічних наук

Шимко І. М.

                                                                                                                 Неволова О.М.

             МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ У ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТІ

                                         МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

 

      У  статті  йдеться  мова  про  велике  і  складне  завдання, що  стоїть  у  центрі  уваги  педагогів, вихователів, учителів, батьків, формування  моральності  у  дітей, як провідної  якості  особистості. Необхідно  звернути  увагу  на  виховання  дітей  у  сімї, колективі.     

      Ключові  слова: моральність, особистість,колективізм,громадянськість, виховання.

 

Актуальність статті. Сьогодні  гостро  виступають  проблеми  взаємин  особистості  й  колективу, проблеми  духовності  молодого  покоління, проблеми  виховання  дітей  у  сім’ї. Нелегко  вчителю  початкової  школи  виявити  недоліки  в  моральному  розвитку  вихованців,  тому  що  педагог – великий  авторитет  для  дітей  і  учні  поводяться  так,  як  вони  хочуть.  В підлітковому  віці  ці  недоліки  починають  проявлятися. Можна  впевнено  сказати,  що  молодший  шкільний  вік  є  визначальним  у  моральному  вихованні.  Вже  в  цьому  віці  є  відхилення  в  моральному  розвитку.  Саме  тому  велику   увагу  моральному  вихованню  потрібно  приділяти  в  молодшому  шкільному  віці.

Мета даної статті: сформувати  в  особистості  культуру  життєдіяльності, високу  духовність, яка  дає  можливість  продуктивно  будувати  повсякденне  життя, правильно  визначати  лінії  життя.

      Причиною  поділу  людей  на  «особистість»  і  «звичайних»  є  ті  умови  виховання, у  яких  вони  зростали. Якщо  умови  відповідали  вимогам  розвитку  персональних  здібностей  дитини, то  тоді  її  душа (особистість) виявлялася  в  позитивних  неповторних  якостях, що  давало  право  людям  характеризувати  її  як  особистість. І  навпаки – відсутність  умов  для  розвитку  індивідуальності  затримувало  і  спотворювало  розвиток  душі, унаслідок  чого  вона  слабко  виявлялася  в  певних  життєвих  ситуаціях. Тому  особистість (душа)  розквітає  або  в’яне внаслідок  відповідності  або  невідповідності  педагогічних  умов  для  її  вияву  та  реалізації.

          Моральні  ідеї, норми, принципи  в    опосередкованій  формі  важко  сприймаються  дітьми. Вони  засвоюються  легше  й  успішніше, якщо  пов’язуються  з  конкретними  предметами, діями. [7, с. 8]

         Діти, які  приходять  до  першого  класу, різняться  між  собою  не  лише  розвитком  інтелектуальних, а  й  моральних  якостей. Вони  не  можуть  стримувати  свої  почуття, контролювати  їх  зовнішній  прояв, до  того  ж  вони  відрізняються  емоційною  нестійкістю, частою  зміною  настрою, схильністю  до  ефективних  станів, короткочасними, бурхливими  проявами  радості, горя, гніву, страху.

         Людина  з  її  розумовими  здібностями  стає  людиною  лише  завдяки  вихованню, і  цей  обов’язок  у  першу  чергу  покладаються  на  батьків. При  неправильному  сімейному  вихованні  у  дітей  можуть  проявитися  і  негативні  риси  характеру – примхи, вередування, впертість, наслідування  поганих  звичок. Правильне  сімейне  виховання  з  перших  годин  життя  розвиває  здібності, здорові  інтереси  та  потреби  дитини, формує  правильний  світогляд, позитивне  ставлення  до  праці, сприяє  розвитку  гуманних, моральних  і  духовних  якостей.  А  тому  дуже  важливо, щоб  батьки  знали, що  саме  на  першому  році  життя  закладається  підґрунтя  фізичного  і  розумового  розвитку, отже, не  можна  гаяти  жодного  дня, жодної  хвилини  у  цьому  такому  складному  процесі  виховання  і  навчання  дитини. Ось  чому  так  необхідні  усім  батькам  медичні, психологічні  і  педагогічні  знання. Здебільшого  молоді  батьки  такими  знаннями  не  володіють, не  навчаються  і  не  бажають  навчатись, а  покладаються  на  досвід  бабусь, поради  знайомих  і  на  власну  інтуїцію. [6, с. 42]Внаслідок  цього  інтелектуальний, моральний  і  духовний  розвиток  дитини  часто  залишається  поза  увагою.

         Вступ  до  школи – це  переломний  період  у  житті  дитини: формується  якісно  нові  стосунки  з  дорослими  (вчителями, батьками)  та  однолітками: провідною  діяльністю  стає  навчання. У  дошкільному  і  молодшому  шкільному  віці  закладається  фундамент  моральної  поведінки  дитини, моральних  норм  і  правил  поведінки. Характер  у  молодших  школярів  лише  починає  складатися, тому  характерологічні  прояви  є  ситуативними, відзначається  суперечливістю  і  нестійкістю. [8, с.44]

         Великі  можливості  у  молодшому  шкільному  віці  є  для  формування  соціальних  взаємин, що  ґрунтуються  на  принципі  колективізму. Цьому  сприяють  спільні  навчальні  заняття, колективні  ігри, праця. Оволодіваючи первісними  формами  навчальної  діяльності, а  також  беручи  участь  у  колективних  формах  праці  та  ігор, вона  набуває  вміння  співпереживати, поділяти  загальні  інтереси, проявляти  вольові  зусилля, в  неї  формується  організованість, дисциплінованість. [5,с.17]

         Один  із  засобів  морального  виховання  є  гра. Сам  зміст  ігор  формує  в  дітей  почуття  товариськості, взаємодопомоги, правильне  ставлення  до  праці, повагу  до  людей  праці  і, головне, змушує  дітей  відчувати  свою  причетність  до  подій, що  відбуваються  в  країні, а  в  цьому, як  відомо, закладено  початок  виховання  перших  почуттів  громадянськості.

          Більше  того, на  грунті  формування  «громадянськості» відкривається  можливість  підводити  дітей  до  норм  і  навичок  моральної  поведінки, причому  на  моральний  розвиток  дітей  впливають  не  тільки  дорослі, а  й  саме  «дитяче  товариство». [4,с.45] Це  особливо  слід  мати  на  увазі, бо  переживання  дитини  у  грі  завжди  відверті, правдиві,непідробні.

         Дитина  не  механічно  відображає  у  грі  життєві  враження, а  відбиває  їх  творчо, яскраво  виявляючи  чуттєве  ставлення  до  зображуваного. Гра – своєрідна  школа  почуттів  дитини. Взята  роль  захоплює, діє  на  дитячі  почуття: лікар – уважний  і  чутливий; мама – добра  і  турботлива; командир – справедливий  і  суровий; учителька – розумна  і  вимоглива. І  якщо  дитина  вибирає  одну  з  цих  ролей, то, вживаючись  в  образ, вона  щиро  переживає  певні  моральні  почуття. Саме  тому  зовсім  не  байдуже, які  ролі  бере  вона  на  себе  і  чи  будуть  вони  сприяти  виникненню  добрих  почуттів.

           Батьки  часто  не  надають  значення  тому, яку  роль  бере  на  себе  дитина  у  грі, не  підозрюють, як  це  відбивається  на  формуванні  її  морального  обличчя. Також  необхідно  звертати  увагу  на  колективну  гри. Привчати  дітей  обмінюватися  іграшками, передавати  їх  одне  одному, поступатися, ділитися  ними. З  цього  починається  спілкування  між  дітьми. Як  сказав  В.О.Сухомлинський, «дитячий  колектив  лише  тоді  стає  виховною  силою, коли  він  возвеличує  кожну  людину, стверджує  в  кожнім  почуття  власної  гідності, поваги  до  самого  себе». І  головне, при  цілеспрямованому  вихованні  у  дитини  зріє  готовність  до  навчання  в  школі.

          У  формуванні  першооснов  моральної  культури  неможливо  не  враховувати  вплив  національного  характеру  (він  охоплює  систему  якостей  не  окремого  індивіда, а  великої  групи – нації). Складається  національний  характер, як  відомо, впродовж  століть, вбираючи  кращі  риси  представників  нації  під  впливом  історичних, релігійних  та  інших  подій. Відмітними  рисами  українського  національного  характеру  є  щедрість, совісність, увага  до  інших, повага  до  людини, працелюбність, милосердя  та  ін.. Ці  якості  й  утворюють  змістовну  основу  моральної  культури. [2,с.38 ]

          Розбудова  національної  системи  освіти  повернула  проблему  використання  творів  фольклору, особливо  українських  народних  казок  як  засобу  виховання  морально-естетичних  почуттів. Широке  використання  казок  у  початковій  школі  зумовлюється  тим, що  їх  зміст  викладений  у  цікавій  формі. Існує  чіткій  поділ  персонажів  на  добрих  і  поганих, сутність  вчинків  яких  легко  розуміється  дітьми  і  дає  змогу  визначити  якості  кожної  дійової  особи. Це  полегшує  юним  читачам  змогу  правильно  оцінити  моральність  вчинку.

          Казки, як  правило, формують  одночасно  цілу  гаму  морально-естетичних  почуттів.  Казки  про  тварин  виховують  почуття  милосердя, чуйності, доброти, любові  до  братів  наших  менших. Інші  викликають  почуття  прекрасного  за  допомогою  гри  на  музичному  інструменті. Чудові  казки  про  славне  козацтво  виховують  почуття  патріотизму, благородства, гордості  за  нашу  приналежність  до  козацького  роду. [1,с.55]

          У  світі  йде  бурхливий  розвиток  науки  і  техніки. Якщо  наша  країна  хоче  йти  в  ногу  з  часом, то  нам  необхідно  звернути  увагу  на  вирішання  проблеми  інтелектуально  розвинутої  особистості, і  про  це  думати  сьогодні.

Висновки. Сам  процес  морального  розвитку  школярів  варто  розглядати  як  поступове  досягнення  гармонії  і  психолого-педагогічної  єдності  розвиваючої  дії  емоційно-почуттєвої  й  інтелектуально-раціональної  сфер  особистості, що  забезпечує  накопичення, усвідомлення  і  розвиток  школярем  емоційно  пережитих  й  особистісно  прийнятих  етичних  норм  поведінки. Логіка  даного  процесу  передбачає  спрямованість  на  удосконалювання  й  реалізацію  всієї  сукупності  моральних  орієнтирів  і  ціннісно  значущих  змістів  життєдіяльності  людини  в  способі  життя  школярів.

     Усе  це  вимагає  чіткого  вичленування  психолого-педагогічних  принципів  організації  процесу  морального  виховання  школярів, що  базуються  на  двомірній  позиції  учня, який  виступає  в  ролі  об’єкта  виховання  і  суб’єкта  виховного  процесу, що  організується.

 

 

 

                                           

                                         

                                        Література:

1.Гагарін М. Критерії добору української народної казки для виховання морально-естетичних почуттів //Початкова школа. – 2006. - №1. – с.55-58.

2. Гуменникова Т.Р. Українські національні традиції як засіб формування першооснов моральної культури // Початкова школа. – 1996. - №1. – с.38-40.

3. Ліщук В.  Чому ми такі різні? // Початкова школа. – 2006.- №1. – с.42-44.

4. Маркова Т.А. Формирование коллективных взаимоотношений детей старшего дошкольного возраста. М. «Просвещение», - 1968. - с.145.

5. Островська Л.Ф. Сімейне  виховання. Видавництво «Радянська школа». Київ -1977.-144с.

6.Педагогіка: Респ.наук.-метод.зб/ Редкол.: М.Д.Ярмаченко (відп. Ред..) та ін.. – Київ: Рад. шк., 1965.-Вип. 29.-1990. – 143с.

7. Потапіна Л.Т. Розвиток індивідуально-значеннєвої  сфери особистості // Виховна робота. – 2006. - №6. – с. 7-10.

8. Хомич О.Б. Технології виховної діяльності класного керівника: Практичний посібник, - Дніпропетровськ: Упр. освіти і науки Дніпр.обл.держ.адмін.; Дніпр.обл.ін-т післядипломної пед.освіти. - 2005. – с.84.

 

 

 

Подобається