Ліцей № 142 імені П'єра де Кубертена
 
.

 

 

 

 

 

 

 

Гра як важлива сфера діяльності дитини

 

 

 

Гра як важлива сфера діяльності дитини

 

Байдуж Л.О., вчитель основ здоров’я   комунального закладу освіти   «Спеціалізована середня загальноосвітня школа №142 еколого-економічного профілю» Дніпропетровської міської ради, вчитель вищої кваліфікаційної категорії

 

       Діти грають, тому що розвиваються,

                                        і розвиваються тому, що грають.

                  С.Шмаков – педагог-практик

 

      Закон України «Про загальну середню освіту» одним з головних визначає завдання виховання свідомого ставлення учнів до свого здоров’я та здоров’я інших, формування засад і гігієнічних навичок здорового способу життя, збереження і зміцнення їх фізичного, психічного здоров’я. Ці ж завдання визначені й у Державних стандартах початкової та базової і повної середньої освіти. Саме це завдання вирішує інтегрований навчальний курс «Основи здоров’я»,  який має за мету формування в учнів свідомого ставлення до свого життя і  здоров’я, оволодіння основами здорового способу життя, навичками, у тому числі й життєвими, безпечної для життя і формування здоров’я  поведінки.

       Успішна реалізація даної мети можлива за умовами використання активних методів навчання; стимулювання позитивних інтелектуальних почуттів учнів, відпрацьовування практичних дій при вивченні кожної теми; створення умов для активного діалогу між учасниками-партнерами навчально-виховного процесу та вільного вибору учнями навчальних завдань і способів поведінки; багатоваріантністю форм різних видів діяльності учнів. Як наслідок, актуальними є проблеми практичної реалізації цієї мети, що пов’язане із пошуком найбільш ефективніших форм і методів навчання здоров’ю. Серед засобів навчання на засадах життєвих навичок особливе місце займає використання дидактичних ігор, створення на уроках ігрових ситуацій.

      Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, справедливо вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога та учнів, продуктивної форми їх спілкування з наявними елементами змагання, безпосередності, природного інтересу. Визначальними при цьому є думки класиків педагогіки. А.Макаренко називав гру усвідомленою діяльністю, а радість гри – «радістю творчою», «радістю перемоги».  Сухомлинський В.О. в своїй роботі «Про виховання» [14]  знайомить нас зі своїми думками про  використання гри: «Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості.»

     Проблему використання гри на уроках розглядає у своїй книзі «У школу – з шести років»  і Амонашвілі Ш.А.: «Дидактична гра, якщо не робити з неї самоціль, може виконати свою виняткову роль посилення складного процесу навчання, прискорення розвитку» [1] .   С.А.Шацький, високо оцінюючи значення гри, писав: «Гра, ця життєва лабораторія дитинства, дає той аромат, ту атмосферу молодого життя, без якої ця пора її була б марна для людства. У грі, цієї спеціальної обробки життєвого матеріалу, є саме здорове ядро розумної школи дитинства»  [5] .            

      Т.Воронцова і В.Пономаренко пропонують використовувати деякі ігрові ситуації як елемент тренінгів [6]. Окремі приклади застосування ігор або ігрових ситуацій на уроках з основ здоров’я приводять Л.С.Ващенко і Т.Є.Бойченко [3].

         Яке ж значення має гра? У процесі гри у дітей виробляється звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись, діти не помічають, що навчаються: пізнають, запам’ятовують нове, орієнтуються в незвичайних ситуаціях, поповнюють запас уявлень, понять, розвивають фантазію.  

        Навіть найбільш пасивні з учнів включаються в гру з величезним бажанням, докладають всіх зусиль, щоб не підвести товаришів по грі.

       Гра – це світ практичної діяльності учнів, яка задовольняє не тільки фізичні, але й духовні потреби. Гра є формою реалізації активності учнів, формою життєдіяльності.

     Головним девізом роботи вчителів нашої школи є «Даючи знання – не шкодь здоров’ю», тому  я намагаюсь  зробити свої уроки цікавими, рухливим, ураховуючи вікові та індивідуальні особливості учнів. З метою забезпечення оптимальної працездатності учнів  використовую різні методи пізнавальної діяльності учнів: бесіди, лекції, дискусії, елементи тренінгів, роботу в малих та великих групах, психологічну розрядку, фізкультхвилинки, розгадування кросвордів, ігрові методики…

     Елементи ігрової діяльності я використовую  як самостійну технологію з метою засвоєння понять, тем, розділів навчального матеріалу, і як елемент іншої технології, як урок чи його частину (вступ, пояснення, закріплення, вправа, контроль), як технологію позакласної, виховної роботи.

        Так при вивченні теми « Можливі аварійні ситуації на підприємствах» (6 клас)  можна застосувати гру  «Допоможи мені!»  Учні об’єднуються в три групи. Кожна група має малюнок із зображенням ситуації (аварія на підприємстві). Група записує  правила, яких необхідно дотримуватися під час зазначеної  аварії.  Потім групи міняються місцями і дописують свої правила до певної ситуації ( правила не повинні повторюватися). Кожна група має дати по три поради як вийти із даної ситуації.

      Повернувшись до своєї ситуації, представник групи  зачитує правила поводження під час аварії і учні разом складають памятку поводження під час аварії на підприємстві. Якщо є необхідність, вчитель корегує ці правила.

       При вивчені теми «Фоктори, які порушують психологічну рівновагу» (7 клас) можна використати гру «Добро і зло». Учні об’єднуються в дві команди. Завдання першої: скласти ситуацію, де проявляється негативна поведінка дітей. Другої команди – знайти помилки в діях, дати рекомендації щодо їх подолання.        

      Кожна гра, як своєрідне змагання, сприяє корекції знань, умінь, навичок, поведінки, якостей, рис, властивостей, потреб та інтересів особистості. Змагаючись у грі, її учасники намагаються не відставати один від одного, наслідуючи кращих. Як правило, змагання завжди виникає у колективних іграх дітей, що й зумовлює їх неоціненне значення.  Гра, як особливий вид спільної діяльності, поєднує відповідні характеристики ефективної організації навчання, розвитку і виховання: активність, динамічність, емоції, колективність, проблемність, самостійність, моделювання, рольова взаємодія, результативність, різноманітність видів зворотного зв’язку, змагання.

     Участь у грі забезпечує високу результативність усіх її учасників. Гра – це рух, розвиток, активна взаємодія у динаміці подій і явищ.     Динамічність подій і явищ у грі виключає нудьгу, повторення, звичні враження і, водночас, забезпечує новизну, неповторність, несподіваність ситуації, рішень, дій, що впливають на емоційну сферу кожного учасника гри. Включення емоцій в ігрову діяльність призводить до активізації механізмів, які спонукають до участі в грі ( відпадає необхідність примушувати учнів до діяльності).

     Гра – це єдиний вид діяльності, в якому реалізовуються форми ігрової свідомості, що трактуються психологом Л.Виготським як «царство довільності, свободи уяви». Умовність гри звільняє її учасників від досягнення утилітарних і престижних цілей. Ігрова діяльність в цих умовах мотивується потребами пізнання і набуття нових знань, навичок, умінь, які знадобляться у майбутньому. Саме ці потреби можуть живити над свідомість дорослої людини так, як вони живлять над свідомість дитини, перетворюючи її на фантазера, першовідкривача і творця [7].

     На уроках та в позаурочний час дітям дуже подобається гра «Корони».

      Перед початком гри виготовляються  паперові корони, на кожній «короні» написаний один із поданих виразів:

·        Усміхайся мені                                 

·        Будь похмурим                                

·        Корчи мені гримаси                      

·        Ігноруй мене

·        Поводься  зі мною так, ніби мені 5 років

·        Підбадьорюй мене

·        Жалій мене

        Учні об’єднуються в групи по 5-7 чоловік. Кожному на голову одягається  «корона» ( але так, щоб той не бачив, що на ній написано).

      Після цього групі дається завдання (наприклад, протягом 10 хвилин скласти «пазл»), але звертатися під час роботи до учасників своєї групи потрібно так, як написано на його «короні» (за допомогою жестів, міміки, пластики, погляду – тобто невербального спілкування).

      Після завершення усі учасники повертаються у коло і по черзі (не знімаючи «корон»), відповідають на запитання:

·        Як ви почувалися, коли з вами так спілкувалися?

·        Чи можете ви відгадати, що було написано на вашій «короні»?

       Після того, як усі висловилися, учасники знімають «корони» і  виходять зі своїх ролей. Можна продовжити обговорення у загальному колі:

     Чим у реальному житті можуть бути «корони»? (ярлики, стереотипи)

·        Як впливають такі ярлики на людину?

·        Чи легко позбутися ярлика?

·        Як можна змінити уявлення людини про вас?   

                                                                      

       Значні резерви підвищення результативності навчання через творче застосування програмового матеріалу мають інтелектуальні ігри (загадки, кросворди, анаграми, криптограми, чайнворди, ребуси тощо).

       Суть інтелектуальної гри у переборюванні розумових труднощів. Зовні їх результатом є правильна відповідь або перемога у змаганні, а внутрішньо, і це головне – ті емоції і стани, які супроводжують інтелектуальний процес, набуття особистістю досвіду плідної розумової діяльності, інтелектуальне самоствердження.

      Наприклад, як елемент закріплення знань по темі «Техногення безпека»  (7 клас)  можна провести інтелектуальну гру «Продовж речення»

1.     Перш ніж увімкнути електричний прилад…  (пильно огляньте його).

2.     Порушення правил користування електроприладами може ….

(викликати коротке замикання, пошкодження електроприладів, пожежу).

3.     Якщо в квартирі чути запах диму, є іскри, полум’я, потрібно ….

(негайно повідомити про це дорослих).

4.     Ніколи не гасити електроприлади …. (водою)    і.т.д.

       При проведеня практичних робіт у 5 класі: «Надання допомоги людям з обмеженими можливостями», «Моделювання поведінки в натовпі», «Моделювання ситуацій виклику служб захисту населення», «Моделювання ситуації спілкування з однокласниками і друзями»  бажано застосування рольових ігор. Дуже позитивний ефект дає прийом, коли і вчитель,  у деяких ситуаціях, бере на себе якусь роль дорослої людини.

       В такій ситуації учні вчаться вести діалог не тільки із своїми однолітками, а й з дорослою людиною, стають менш скутими та сором’язливими у критичних ситуаціях. Ще одна причина, за якою вчителю бажано приймати активну участь у рольових іграх – це особливості сприйняття учнями п’ятого класу  дорослих як безумовних авторитетів. Довірливість до дорослої людини, безперечна слухняність, намір бути чемною дитиною дуже часто стають причиною того, що дитина стає жертвою дорослих злочинців.

     Проблемні ситуації на уроках можна створювати за допомогою загадок, кросвордів, анаграм, криптограм, ребусів.

       Загадка – це досить поширений жанр дитячого фольклору, метод народної педагогіки. Загадка розвиває мислення і мову дитини, її спостережливість. Кожна загадка містить нестандартне завдання, яке викликає жвавий інтерес.

      Кросворд - гра-задача, сенс якої заповнити перехресні ряди клітин словами, які треба зрозуміти за списком визначення цих слів.

       Анаграма (від гр. ana – пере + grama – буква) - перестановка букв в словах для побудови інших слів.

       Криптограма (від гр.. kryptos – таємниця + grapho - пишу) – тайнопис. В цій логічній вправі букви можуть позначатися цифрами або знаками.

       Ребус - це загадка, в якій слова, що їх розгадують, подано у вигляді малюнків у поєднанні з літерами, цифрами, нотами та іншими знаками. Існують правила розгадування ребусів. Перш ніж запропонувати учням розгадування ребусів,  необхідно  ознайомити учнів з цими правилами.  Наведу деякі з них.

       1.  Кома  - це знак вилучення букви в слові (спочатку чи кінця слова). Якщо кома розміщена зліва від рисунка, то необхідно відкинути першу літеру від його назви, якщо справа – то останню літеру. Кількість ком показує скільки букв необхідно відкинути.

      2.  Нотний стан – Окремі склади передаються у вигляді відповідних нот (до, ре, мі, фа, соль, ля, сі).

       3. Заміна однієї літери іншою позначається знаком дорівнює. Наприклад, «О=М».

     4. Перевернутий малюнок («догори ногами») означає, що назву малюнка потрібно читати справа наліво.

     5. Цифри біля рисунка вказують на те, що букви в його назві потрібно пронумерувати і розставити в такому порядку, в якому розташовані цифри.  

    Якщо однієї чи декількох цифр немає, то відповідні букви не використовуються.

      6. Окремі літери включаються у відповідне слово.

      7. Використання прийменників. Якщо букви, склади, рисунки розміщені один в одному, один на іншому або ж один спереду, а інший за ним, то використовуємо відповідні прийменники – в, на, по, за, із, у, над, під, з, до, від, перед.

     8. Частиною ребуса можуть бути також хімічні елементи та математичні знаки.

 

 

       Пропоную  учням і досліди з предметами, що допоможуть дітям пізнати себе, людей, світ, які є найефективнішими для запам’ятовування, бо предмети добре знайомі дітям. Наприклад, дослід «Повітряна кулька». Для цього досліду необхідно кілька повітряних кульок.

      Хід досліду: Пропоную учням надути повітряну кульку. А тепер уявіть, що повітряна кулька – це людина. Кожна людина наповнена подихом життя, наче повітряна кулька. Так, як повітря присутнє у всіх кульках, так і життя присутнє у всіх людях. Але ми бачимо тільки зовнішню сторону повітряної кульки, тобто зовнішність людини. Нам здається, що саме ця зовнішність і є головною. Однак насправді набагато важливіше, що знаходиться у середині. Бо саме внутрішній вміст надає форму повітряній кулі. І якби не цей внутрішній вміст (повітря, подих, дух), наша повітряна куля так би і залишилася не надутим клаптиком м’якої  гуми. Пам’ятайте, що внутрішній вміст (повітря, дух, душа, думки і почуття) дають нам життя і вони важливіші зовнішнього вигляду.

      Очікуваний висновок:  «Внутрішній світ людини важливіший за її зовнішній вигляд».

       Місія школи полягає в тому, щоб адаптувати дитину, підлітка в соціальному середовищі. Нові життєві умови, в яких опинилися всі ми, висувають свої вимоги до формування молодих людей, які вступають у життя: вони повинні бути не лише обізнаними і вмілими, але й мислячими, ініціативними, самостійними. Ростити саме таких людей - ось замовлення нашого сучасного суспільства [5].

     Використання дидактичних ігор та ігрових ситуацій підвищує якість навчання, створює сприятливе навчальне середовище, сприяє свідомому ставленню підлітків до свого життя і здоров’я.

 

 

Література:

1.     Амонашвілі Ш.А. У школу – з шести років.- М.-1986

2.     Букатова В.М., Ершова А.П. Я иду на урок. Хрестоматия игровых прийомов обучения. Книга для учителя.- М.: Первое сентября, 2009

3.     Ващенко Л.С. Основи здоров’я: Книга для вчителя/ Л.С.Ващенко, Т.Є.Бойченко.- К.: Генеза, 2005

4.     Веремейчик І. Предметні ігри з основ безпеки життєдіяльності // Початкова школа .- 2005.- №10

5.     Волоснюк М.А. Проблемне навчання як провідний метод розвиваючого навчання в умовах особистісно орієнтованої парадигми осавіти// Управління школою.- 2005.-№16-18

6.     Воронцова Т.В. Основи здоров’я  5 клас: Посібник для вчителя/ Т.В.Воронцова, В.С.Пономаренко. – К.: Алатон, 2005

7.     Выготський Л.С. Педагогическая психология//Психология: классические труды.- М.: Педагогика-Пресс, 1996

8.     Деревянко В.В. особливості викладання інтегрованого курсу «Основи здоров’я»// Основи здоров’я і фізична культура.-2010.-№10

9.     Державний стандарт базової і повної середньої освіти.

10.         Жуковская Р.И. Игра и ее педагогическое значение.- М.: Наука, 2005

11.         Ільяницька Л.С. Ігрові проблемні ситуації// Школа.-2004.- №7

12.         Національна доктрина розвитку освіти.

13.         Садкіна В.І. 101цікава педагогічна ідея.//Основа, Х.:, 2009

14.         Сухомлинський О.В. Вибрані твори в п’яти томах. К.: Радянська школа, 1976.

 

  

 

 

 

Подобається