Ліцей № 142 імені П'єра де Кубертена
 
.

 

 

 

 

 

 

 

«КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У НАВЧАННІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ»

Анотація

 

До своєї роботи включила матеріал у якому висвітленно формування компетентнісного підходу до навчання молодших школярів.

Я вибрала дану тему з метою виховання в учнів класу духовних,пізнавальних,всебічно-розвинених особистість якостей.

 

Виховувати позитивні риси характеру,розвивати значення дружди в житті учнів,почуття колективізму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ.

1.Що таке «компетентність»?

2.Види компетентності.

3.Компетентнісний підхід у навчально-виховному процесі.

4.Складові компетентності які учень отримує на уроках в початковій школі.

5.Фрагменти уроків.

6.Література.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Вік від 7 до 11 років називають „вершиною” дитинства, оскільки у цей час зберігається ще багато дитячих якостей – легковажність, наївність, погляд на дорослого „знизу вгору” – водночас діти цього віку починають втрачати дитячу безпосередність у поведінці, по іншому міркувати. Навчання для них є значущою діяльністю, у навчальному закладі вони набувають не лише знань та умінь, а й певного соціального статусу. Змінюються інтереси, цінності, увесь устрій їх життя. Криза семи років є початковим етапом указа­ного вікового періоду, дослідженню якого присвячено низку праць вітчиз­няних і зарубіжних психологів, а саме: Г.С. Абрамової, І.Д. Беха, Л.І. Божо­вич, Г.М. Бреслава, Л.С. і Л.В. Виготських, В.К. Вілюнаса, М.В. Давиден­кової, В.В. Давидова, Л.В. Долинської, І.В. Дубровіної, Д. Зіглера, І.Ю. Кула­гіної, Н.С. Лейтеса, О.М. Леонтьєва, А.І. Ліпкіної, М.І. Лісіної, В.С. Мухіної, Р.С. Нємова, А.В. Петровського, А.О. Реана, О.Ф. Рибалко, Т.М. Титаренко, Д.А. Фарбер, Л. Хьєлл та ін.

У молодшому шкільному віці навчальна діяльність є провідною, має складну структуру і тривалий шлях становлення, основи якої закладаються у перші роки навчання. Період навчання відрізняється особливою соціальною значущістю діяльності дитини, опосередкованістю взаємин з дорослими, зразками й оцінками, слідування правилам, набуттям понять. Ці фактори і специфіка навчальної діяльності дитини впливають на розвиток її психічних функцій, особистісних відношень і довільної поведінки (Д.Б. Ельконін, Р.С. Нємов, Л.Ф. Обухова).

У процесі навчання у молодших школярів формуються наукові поняття, що створюють підґрунтя для розвитку понятійного чи теоретичного мислення, а це дозволяє розв’язувати задачі, орієнтуючись не лише на внутрішні ознаки і зв’язки об’єктів, а й на їх внутрішні суттєві властивості й відношення, що сприяє розвитку інтелекту в дітей (Г.С. Абрамова). Напри­кінці молодшого шкільного віку виникають можливості для формування особистісних якостей школярів, які пізніше змінити вкрай складно.

Серед інших факторів, що впливають на повноцінний розвиток особистості, варто виокремити і формування у дітей почуття компетентності, яке науковці вважають центральним новоутворенням указаного віку. Навчальна діяльність є головною для молодших школярів і, якщо у ній вони не відчувають себе компетентними, їх особистісний розвиток суттєво спотво­рюється (І.Ю. Кулагіна, Л. Хьєлл, Д. Зіглер). Зазначимо, що компетентність розвивається і проявляється лише у процесі навчальної і пізнавальної діяльності. Сенс організації навчального процесу полягає у створенні умов для формування у молодших школярів досвіду самостійного вирішення пізнавальних, комунікативних, організаційних та інших проблем.

Розвиток компетентності молодших школярів має здійснюватися цілеспрямовано, для цього необхідно виокремити ту групу вмінь, яку доцільно буде формувати на певному матеріалі, причому так, щоб це формування було значущим і для пізнавальної діяльності зага

1.Що таке «компетентність»?

Поняттям «компетентність» українська освіта оперує в значенні, запропонованому європейськими країнами. Експерти започаткованої 1997 р у рамках Федерального статистичного департаменту Швейцарії та Національного центру освітньої статистики США і Канади програми «DеSеСо» («Визначення та відбір компетентностей: теоретичні й концептуальні засади») визначають поняття компетентності (соmpetency) як здатність успішно задовольняти індивідуальні й соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання. Компетентність ґрунтується на знаннях і вміннях, але ними не вичерпується, обов'язково охоплюючи особистісне ставлення до них людини, а також її досвід, який дає змогу ці знання «вплести» в те, що вона вже знала, та її спроможність збагнути життєву ситуацію, у якій вона зможе їх застосувати.  Таким чином, кожна компетентність побудована на поєднанні  пізнавальних ставлень і практичних навичок, знань і вмінь, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, тобто усього того, що можна мобілізувати для активної дії.

 

Компетентнісний підхід тісно пов'язаний із такими підходами  до навчання, як:

 

    * особистісно орієнтований (оскільки потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі для «всіх» на суб'єктивні надбання одного учня, що їх можна виміряти);

    * діяльнісний (тому що може бути реалізований тільки в діяльності , тобто в процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій).

 

Перехід до компетентнісного підходу означає переорієнтацію з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі,зміщенні акценту з накопичування нормативно визначених знань, умінь і навичок на формування й розвиток в учнів здатності практично діяти, застосовувати досвід успішних дій у конкретних ситуаціях, на організацію освітнього процесу на основі тверезого урахування затребуваності навчальних досягнень випускника школи в суспільстві, забезпечення його спроможності відповідати реальним запитам швидкозмінюваного ринку й мати сформований потенціал для швидкої безболісної адаптації як у майбутній професії, так і в соціальній структурі. Перспективність компетентнісного підходу полягає в тому,  що він передбачає високу готовність випускника школи до успішної діяльності  в різних сферах.

 

Про компетентнісний підхід до формування змісту освіти зазначено в Державних стандартах освіти, його реалізовано в «Критеріях навчальних досягнень».розуміють спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток ключових (базових, основних, надпредметних) і понимают направленность образовательного процесса на формирование и развитие ключевых (базовых, основных, надпредметных) и предметних компетентностей особистості . предметных компетентностей личности.

 

2.Види компетентності.

 

    * навчальна (вміння здобувати інформацію з різноманітних джерел різними способами, виділяти головне, аналізувати, оцінювати, використовувати на практиці; складати алгоритм навчальної діяльності; здійснювати навчальну діяльність у взаємодії; прогнозувати результат такої діяльності, докладати зусилля до його досягнення; формулювати, висловлювати, доводити власну думку; здатність навчатися протягом усього життя, підвищувати професійний рівень);

    * здоров'язберігаюча компетентність (здатність зберігати фізичне, соціальне, психічне та духовне здоров'я – своє та інших людей);

    * соціальна компетентність (здатність до співробітництва в групі та команді, мобільність, уміння адаптуватись і визначати особисті цілі та виконувати різні ролі й функції в колективі, планувати, розробляти й реалізовувати соціальні проекти індивідуальних і колективних дій; уміння визначати й реалізовувати мету комунікації в залежності від обставин; підтримувати взаємини; розв'язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях); с

    * загальнокультурна компетентність (спроможність аналізувати й оцінювати досягнення національної, європейської та світової науки й культури, орієнтуватися в культурному й духовному контексті сучасного суспільства; знати рідну й іноземні мови, інтерактивно їх використовувати; опановувати моделі толерантної поведінки, створювати умови для конструктивної співпраці в умовах культурних, мовних і релігійних відмінностей між людьми та народами; застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на систему загальнолюдських цінностей);

    * компетентність щодо інформаційних і комунікативних технологій (уміння використовувати джерела інформації, зокрема ІКТ, для власного розвитку, технічна компетентність, уміння раціонально використовувати комп'ютер для пошуку, опрацювання й систематизації, зберігання й передавання інформації, оперувати технологіями та знаннями, що задовольнять потреби інформаційного суспільства);

    * громадянська компетентність (здатність орієнтуватися в проблемах суспільно-політичного життя, здійснювати захист своїх громадянських прав та інтересів; взаємодіяти з органами державної влади на користь собі й суспільству);

    * підприємницька компетентність (співвідносити власні економічні інтереси з наявними матеріальними, трудовими й природними ресурсами, інтересами інших людей та суспільства; бути готовим активно діяти, організовувати власну трудову й підприємницьку діяльність і працю колективу; змінюватись і пристосовуватись до нових потреб ринку праці; оцінювати власні професійні можливості та здібності; складати й  реалізувати плани підприємницької діяльності, приймати економічно обґрунтовані рішення; презентувати інформацію про результати власної економічної діяльності)

 

Ключові компетентності досягаються  в процесі навчання через усі без винятку предмети й виховні заходи. Проте за набуття ключових компетентностей відповідальна не тільки школа: на їх формування впливають сім'я, масмедіа, релігійні та культурні організаціїї.

 

Набуття особистістю необхідних ключових компетентностей важливе для неї, оскільки вони сприяють:

 

          o участі в створенні демократичних засад суспільства; участия в создании демократических основ общества;

          o соціальному взаємопорозумінню та справедливості; социальному взаимопониманию и справедливости;

          o дотриманню прав людини й автономії всупереч глобальній нерівності та нерівним можливостям. соблюдению прав человека и автономии вопреки глобальной неравенства и неровным возможностям.

 

    Ключові компетентності є змінними, вони залежать від пріоритетів суспільства, цілей освіти, а відтак мають рухливу й перемінну структуру. Ключевые компетентности являются переменными, они зависят от приоритетов общества, целей образования, а потому имеют подвижную и переменную структуру. Крім того, на відбір ключових компетентностей впливають суб'єктивні чинники, пов'язані з самою особистістю. Зарубіжні експерти виділяють таку основну рису ключових компетентностей: вони мають бути сприятливими для  всіх членів суспільства, відповідними всім людям незалежно від статі, віку, раси, класу, культури, сімейного стану й мови.

 

Найдетальніше класифікацію ключових компетентностей розглянули країни – члени ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку). Подробно классификацию ключевых компетентностей рассмотрели страны - члены ОЭСР (Организации экономического сотрудничества и развития). Багато країн прийняли таку класифікацію  як стратегічну умову  для впровадження освіти протягом життя.

 

При вивченні змістового компонента рідної (української) мови «мовна (лінгвістична) змістова лінія забезпечує мовну компетенцію школярів як одного із засобів формування мовленнєвого розвитку», а провідною є мовленнєва (комунікативна) лінія, яка передбачає  формування вмінь і навичок у всіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі), тобто формування комунікативної (мовленнєвої) компетенції.

 

ПРЕДМЕТНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ:  РІДНА (УКРАЇНСЬКА) МОВА

УЧЕНЬ ЗНАЄ  УМІЄ.

 

МОВЛЕННЄВІ (КОМУНІКАТИВНІ) КОМПЕНЕНЦІЇ

Види мовленнєвої діяльності: аудію- вання, читання, говоріння, письмо;  форми мовлення (усну та писемну);

 

Види мовленнєвих форм (монолог і діалог); складові ситуації спілкуван ня;  основні вимоги до мовлення; типи мовлення, стилі та жанри мовлення; текст, його основні ознаки і т.ін.

         Розуміти  зміст сприйнятого на слух або прочитаного тексту; орієнтувати ся в умовах спілкування, вступати в діалогічне спілкування й підтримува- ти його, будувати усне й письмове висловлювання на певну тему в доцільному стилі й жанрі, вибираючи й поєднуючи  різні типи мовлення.

 

МОВНІ (ЛІНГВІСТИЧНІ) КОМПЕТЕНТНОСТІ

Функції мови в житті суспільства, розділи науки про мову; одиниці мови (звук, значуща частина слова, слово, словосполучення, речення, ССЦ, текст).  Знаки письма. Лексичне і граматичне значення слова. Лексическое и грамматичне значення слова.Пряме й переносне значення слів. Групи слів за значенням. Походження слів.  Загальновживані та стилістично марковані слова.  Фразеологізми. Фразеологизмы. Творення слів. Система частин мови. . Будова словосполучення. Види речень за метою висловлювання, емоційним забарвленням.Граматичну основу речення, члени речення, види складних речень.

 

Орфограми та орфографічні правила.

 

Пунктограми (розділові знаки) та правила пунктуації.

         Розрізняти звуки мови й мовлення (голосні та приголосні;  приголосні дзвінкі та глухі, тверді, пом'якшені та м'які), правильно вимовляти звуки та слова, записувати слова; визначати значущі частини слова;  розрізняти частини мови, визначати члени речення, розрізняти види речень за метою висловлювання, емоційним забарвленням, будовою; інтонувати речення відповідно до розділових знаків; 

Правильно писати слова, розставляти розділові знаки в реченнях і текстах.

 

Поняття компетентність сприймається як похідне, вужче від поняття компетентність. Це соціально закріплений освітній результат. Компетенція - об'єктивна категорія, суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень тощо у певній сфері діяльності людини.  Складовими предметної компетенції є знання, вміння, ставлення та навички.  Отже, компетенції можуть бути виведені як реальні вимоги до засвоєння учнями сукупності знань, способів діяльності, на основі яких формуються певні вміння й навички, досвід ставлень з певної галузі знань, що вкупі породжують якості особистості, спроможної успішно діяти  в суспільстві.

 

Предметна компетентність - це сукупність  знань, умінь та характерних рис у межах предмета, що дозволяє  особистості виконувати певні дії через власне ставлення. Лінгвістична (мовна) компетенція – це знання основ науки про мову, знання про мову як систему, володіння способами й навичками дій з вивченим та виучуваним мовним матеріалом. Комунікативна (мовленнєва) компетентність забезпечує розуміння чужих і створення власних висловлювань у повній  відповідності до мети й обставин спілкування, вміння й навички успішної комунікації

 

На часі є уточнення змісту предметних компетентностей і компетенцій. Для реалізації компетентнісного підходу необхідно спиратися на міжнародний досвід,  ураховуючи необхідність його адаптування до традицій вітчизняної освіти і потреб суспільства.

У рамках  Міжнародної програми з оцінювання навчальних досягнень учнів у сфері функціональної грамотності – РІSА (Programme for International Student Assessmtnt) кожні три роки з 1997 р. здійснюється визначення рівня оволодіння учнями необхідними для повноцінного існування в суспільстві знаннями й уміннями.  . Тестують школярів, які здобули обов'язкову освіту (у 15-річному віці).   Вимірюється успішність учнів з читання, математики й природознавства. Вміння, що оцінюються при вимірюванні «грамотності в читанні», становлять три групи:

          o віднаходження в тексті заданої інформації;  и

          o інтерпретація тексту;

          o рефлексія та оцінка тексту. 

 

Тестування проводиться у письмовій формі із застосуванням завдань закритого й відкритого типів.  Тексти для читання учні отримують у віддрукованому вигляді. Мета перевірки полягає не у вимірюванні техніки читання, а у з'ясуванні рівня спроможності школяра адекватно розуміти прочитане, робити на його основі висновки, застосовувати самостійно одержані з тексту знання Таким чином, перевіряється сформованість  загальнопредметної (міжпредметної) компетентності.

 

Сьогодні більшість штатів США (у 1970-90 р.р. таких було 40)  засобами тестування  вимірюють сформованість мінімального рівня компетентності школярів (базових навичок читання, письма, рахування тощо).

 

  Реалізуючись у навчальних програмах, компетентнісний підхід змінює  уявлення про оцінювання.  . Експерти програми «DеSеСо» дійшли висновку, що найактуальнішою є проблема розвитку особистісних здібностей. Результати навчальної діяльності розглядаються як особисті досягнення учня.  Важливим стає не наявність у нього внутрішньої організації знань, а здатність застосовувати компетентності в житті та навчанні. . Отже, слід рішуче відмовлятись від перевірки рівня засвоєння великого обсягу навчального матеріалу на формальному, репродуктивному рівні.

 

Чи не найактуальнішою умовою запровадження компетентнісного підходу  до змісту освіти  є  реальне розвантаження школярів, оскільки модернізацію освіти не можна здійснювати додаючи все нові елементи до навчальних програм.   Передовсім слід відмовитися від так званої енциклопедичності змісту шкільного навчання, формувати в школярів передовсім ті знання, які є необхідними для виконання практичних,ситуативних, ціннісно-орієнтованих, комунікативних завдань.  Необхідно поглиблювати диференціацію навчання, особливо профільного, тобто відмовитися  від засвоєння всіма учнями знань і  вмінь, що є базовими лише для професійної освіти певного профілю.

 

Серйозною перешкодою для впровадження компетентнісного підходу в практику шкільної освіти є недостатність нормативно-методичного забезпечення та неготовність частини освітян усвідомити важливість проблеми. Проте не слід забувати, що  компетентнісний підхід – лише один із чинників, що сприяють модернізації змісту освіти, він лише доповнює низку освітніх інновацій, не применшуючи значення  класичних підходів.

 

 

Сьогодні існують три моделі аналізу й розбудови освітнього процесу в школі:

 

    * З погляду змісту: чого навчають у школі?  (Аналізові підлягають навчальні програми).

    * З погляду процесу навчання: як школярі навчаються? (Аналізові підлягає навчальний процес).

    * З погляду результатів (Аналізові підлягає набір компетентностей, тобто знань, умінь, навичок, ставлень, якими оволоділи випускники школи).  У понятті «компетентність» закладено ідеологію інтерпретації змісту освіти, про який судять «від результату на виході».

 

ЗМІСТ ОСВІТИ – перелік основних теорій, законів, закономірностей, понять, наукових фактів, правил певної галузі знань, визначених для засвоєння учнями. ЗМІСТ НАВЧАННЯ - те, чого необхідно навчити (для рідної мови – система лінгвістичних знань, термінів, понять), а також система визначених навчальною програмою вмінь і навичок, а також способів діяльності з виучуваним  мовним матеріалом. СОДЕРЖАНИЕ

   

 

3.КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД  У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

Науково-теоретична підготовка.

 

Компетентнісний підхід як спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових компетентностей і життєвих компетенцій особистості.  Переорієнтація з процесу на результат навчання та виховання в діяльнісному вимірі, розгляд цього результату з погляду потреб суспільства. Ключові компетентності, їхня залежність від пріоритетів суспільства, цілей освіти, особливостей і можливостей самовизначення особистості в соціумі.  Компетенції як соціально закріплений  освітній результат.

 

Методична підготовка.Творчі роботи школярів (проектування, дослідження та ін. форми творчої активності), соціальні  практики в системі позакласної освіти (участь у роботі гуртків, факультативів, олімпіадах, конкурсах, наукових конференціях, навчальних семінарах, роботі громадських організацій, дитячих та юнацьких спілок, учнівського самоврядування) як складові компетентнісної моделі освіти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Складові компетентності,які учень отримує на уроках в початковій школі

 

5.Фрагменти уроків.

УРОК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Тема. Правопис закінчень іменників чоловічого роду в орудному відмінку однини. (Вправи 153-159.)

Мета. Поглиблювати знання учнів про орудний відмінок іменників; фор­мувати вміння й навички застосування правил для пояснення пра­вопису закінчень іменників чоловічого роду; розвивати пізнаваль­ну самостійність; виховувати любов до праці.

Обладнання. Мовний матеріал, схема-опора, малюнки людей різних про­фесій.

Хід уроку

I.   Організація класу до уроку.

II.  Повторення вивченого матеріалу.

1. Перевірка домашнього завдання. (Вправа 152.)

—2. Самостійна робота.

а)        Робота з картками.

Картка №1.

—Прочитай загадки і відгадай їх.

—Спиши, використай правильні закінчення.

 

•Білі птахи летять над зем..., згра... сідають.

•Зим... народжуюсь, навесні вмираю, своїм тілом землю зігріваю.

•Ніжна зірка сніжно-біла на рукав згори злетіла. Поки ніс її сюди,
стала крапл... води. (Відгадки: сніг, сніжинки, сніжинка.)

Картка №2.

—Дай повні відповіді на запитання, скориставшись опорними словами.

—Вкажи рід і відмінок іменників.

 

•Леся працювала з ким? (Олена, мама, бабуся.)

•Квіти поливали чим? (Вода.)

•б) Робота з класом.

—Складіть і запишіть прислів'я.

—Використайте правильні закінчення.

—Вкажіть число, рід, відмінок іменників останнього прислів'я.

Подпись: Сніданок їж сам, Голк... дороги Дружба дружб..., Якщо ласк... манити,                              а служба служб....

                        то й змія з нори виповзе,

                           а вечер... поділись,

                            не міряють.

  III. Вивчення нового матеріалу.

1. Оголошення теми і мети уроку.

— На сьогоднішньому уроці ви маєте самостійно сформулювати пра­вило про правопис закінчень іменників чоловічого роду в орудному відмінку однини. Цього правила в підручнику немає, бо автори вирішили перевірити вашу кмітливість, уміння самостійно робити висновки.

2. Колективна робота з таблицею. (Вправа 153.)

а) Визначення основи і закінчення іменників чоловічого роду
в орудному відмінку.

б) Формулювання правила.
3. Робота зі схемою-опорою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Іменники

ч.р.           О.в.

 

 

 

 

 

 

 

\

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

основа на твердий приголосний

 

основа на м'який приголосний і [ж], [ч], [ш]

 

основа на [й]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-ом

 

 

-ем

 

 

-єм

 

 

 

                                   

4. Проблемна ситуація.

—  Коли учні сформулювали правило про правопис закінчень імен­ників чоловічого роду в орудному відмінку, Незнайко вигукнув: „Умене
є доповнення до правила. В іменниках чоловічого роду на [й] кінцевий приго­
лосний основи [й] в орудному відмінку однини зникає".

—  Чи правильно міркує Незнайко?
Фізкультхвилинка.

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Робота з віршем. (Вправа 154.)

—Знайдіть іменники чоловічого роду в орудному відмінку однини
і поясніть їх закінчення.

2. Каліграфічна хвилинка.

Р   р  Рр   ро   об   тя   ящ   роботящі Роботящі руки гори вернуть.

 

—Вимовте звуки у слові роботящі.

—Доберіть спільнокореневі слова до поданого слова.

3.  Тренувальні вправи.       а)   Вправа 156.

—Звуко-буквений аналіз слів вщерть, якоїсь (за варіантами).

б)        Вправа 157. (Робота в трьох групах).

—Поставити подані іменники в орудному відмінку.

—З одним іменником в орудному відмінку скласти і записати речення.

4.  Хвилинка-веселинка.

•Під яким кущем сидить зайчик у дощ? (Під мокрим.)

•Яким ключем не відчиниш двері? (Журавлиним, скрипічним.)

•Яким гребінцем не розчешеш волосся? (Тим, що у півня на голові.)

5.  Спостереження над мовним матеріалом.

ховатися за будинком з 'являтися над горизонтом брат із сестрою Мишко з Івасем доріжка перед школою звучить над краєм

—Визначіть відмінок іменників.

—Як називаються слова за, над, із, перед?

—Зробіть висновок про вживання прийменників з іменниками в оруд­ному відмінку однини.

            (Ознайомлення з теоретичним матеріалом підручника, с. 78.)

6.  Гра „Асоціація".

—  У тлумачному словнику читаємо.

Асоціаціям. Добровільне об'єднання осіб або організацій.

2. Зв'язок між уявленнями, думками, почуттями, внаслідок якого одне уявлення, почуття викликає інше.

Подпись: композитор — (з піснею), футболіст — (з м 'ячем), Аладін — (з лампою), Кирило Кожум'яка — (з мечем), Котик — (з Півником).—  Продовжіть гру.
Письменник - (з книгою),
драматург — (з п 'єсою),
кухар - (з їжею),
пожежник - (з вогнем),
поет - (з віршем),

1.     7. Літературна хвилинка. (Вправа 158.)

б)        Словникова робота.
Ватра — вогнище, багаття.

Кличе ватра — внучка сонця всіх дітей у коло дружби. І ніхто побіля неї не сумує та й не тужить.

(С. Жупанин)

      Легіт - легкий приємний вітерець.

V.  Підсумок уроку.

—Над чим ми працювали на уроці?

—Зіставте правила про правопис закінчень іменників жіночого та чо­ловічого роду у формі орудного відмінка однини. Знайдіть спільне і відмінне
у правилах.

VI. Домашнє завдання.

С. 76., правило; вправа 159 (друге і третє завдання диференційовано).

 

УРОК ЧИТАННЯ:” Ніколи не втрачай віри у свої сили!”

Матеріал уроку. Василь Сухомлинський "Як Павлик списав у Ніни зада­чу", "Найкраща лінійка".

Мета. Вчити орієнтуватися у структурі тексту, формувати уміння визна­чати головну думку твору, давати характеристику головним дійо­вим особам, порівнювати вчинки і поведінку персонажів, розвива­ти зв'язне мовлення; виховувати віру у свої сили.

Обладнання. Портрет В. Сухомлинського.

Хід уроку

І.Перевірка дом. завдання                  Мовна розминка.

1. Вправа на формування уміння уточнювати і розширювати вислов­лювання.

Гра "Закінчіть речення".

"Коли закінчу школу, то..." "Справжній товариш той, хто..." "Я люблю читати оповідання, в якому..."

2.Гра З якого це твору?"

— Прочитайте "ланцюжки" слів. Пригадайте, в яких творах з читан­ки зустрічались ці персонажі і предмети.

1)Полиці, Господар, Могутній богатир, Вогненна книга. ("Спляча книга ".)

2)Учитель, Віталик, Петрик, вогнегривий кінь. ("Кінь утік".)

3)Учителька Катерина Іванівна, учні, голубе небо, Валя. ("Я хочу сказати своє слово ".)

4)Старий майстер, Хлопчик, відбиток ніжки, старий Чоловік, слід. ("Який слід повинна залишити людина на землі?".)

5)Юрко, домашнє завдання, батько, гвинтик. ("Гвинтик".)

6)Горобчик, Горобчиха, Сонце, Вогонь. ("Горобчик і Вогонь".)

7)Сергійко, Петро, Максим, котик, квітка. ("Сергійкова квітка ".)

—Пригадайте, що ви знаєте про Василя Сухомлинського.

II.   Повідомлення теми уроку.

—  Сьогодні ми ознайомимось з новими творами В. Сухомлинського,

III.          Опрацювання оповід. В. Сухомлинського "Як Павлик списав у Зіни задачу".

1. Робота над заголовком твору.

—  Прочитайте назву оповідання. Чи можете передбачити, про кого
воно буде? Чому могла трапитися така ситуація, що Павлик списав задачу?

2.   Виразне читання оповідання вчителем.

—Де відбулися описані події?

—То чому Павлик списав задачу у Зіни?

3.   Словникова робота.

а) Прочитайте швидко, без помилок, змінюючи слова.

б) Читання "пірамідок" слів.

тож                             дома

питає                         питань

помилка                    похнюпив

учителька                  почервонів

стурбований            розв 'язувати

Читання пірамідок слів "луною" за вчителем, а тоді — мовчки.

- Які слова спільнокореневі? Доберіть спільн. до слів       по­милка, почервонів.

—Поясніть синоніми до слова стурбований (схвильований, збентеже­ний,

5.  Аналіз змісту твору.

—Чому Павлик прийшов до школи стурбований? Чому  не розв'язав дом.  задачі?

—З яким проханням хлопчик звернувся до Зіни? Що він помітив у зошиті дівчинки? Чи сказав він про помилку Зіні? Поміркуйте, чому він так вчинив.

—Які риси характеру Павлика виявилися у його вчинку?

—Як далі можуть скластися стосунки Зіни й Павлика?

—Чи знайома вам ситуація, описана в оповіданні? Чи доводилось вам потрапляти 6.   Читання оповідання в особах.

З якою інтонацією треба читати слова Петрика? (Схвильовано.)  А Зіни? (З осудом,

IV. Опрацювання оповідання В. Сухомлинського "Найкраща лінійка".

1. Підготовка до самостійного читання.

письмові                       праці

найкращі                      лінійка

ручної                            роботи

кострубата                 оцінки

гладенька

—Що спільного у словах кожної колонки?       (Прикметники, іменники.)

—Утворіть словосполучення, з'єднавши слова І і II колонок.

—  Який іменник поєднався з двома прикметниками? Поясніть зна­
чення слова кострубата. (З нерівною поверхнею, шорстка.)

2. Самостійне мовчазне або напівголосне читання твору з   тестуванням.

                                    Тест "Що з двох правильне?"

1.  Цей твір є...

а) казкою;                     б) оповіданням.

2.  Микола й Роман були...

а) однокласниками;     б) сусідами.

3.  За письмові роботи найкращі оцінки у...

а) Романа;                    б) Миколи.

4.  Після уроку мови діти пішли...

а) у майстерню;            б) додому.

5.  Найкраща лінійка вийшла у ...

 

а) Миколи;                   б) Романа.

6.  Для чого Роман взяв свою лінійку до класу?

а)        Йому було шкода залишати її в майстерні.

б)        Хотів показати, що і він може зробити щось найкраще.
Відповіді: 1) б;  2) а;  3) б;  4) а;  5) б;  6) б.

3.   Повторне читання оповідання вголос.

4.   Аналіз змісту з елементами вибіркового читання.

—Які уроки згадує автор у творі? Що учні робили на кожному з них?

—Що автор хотів показати своїм твором? (Потрібно не втрачати віри у свої сили.)

5.   Розвиток зв'язного мовлення.

—  Продовжіть це оповідання ще кількома реченнями. (Наприклад,
про те, як хлопці допомогли один одному покращити свої оцінки з того пред­
мета, який у них не виходив.)

6.   Робота в зошитах (с. 36-37).
V. Підсумок уроку.

—Поміркуйте, що автор схвалює, а що засуджує у своїх творах.

Від чого автор намагається застерегти читача? До  чого заохочує?

 

УРОК ПРАЦІ

ТЕМА:Об'ємні вироби з паперу. Виготовлення ялин­кових і різдвяних прикрас.

Мета. Формуванти в учнів поняття про розгортку поверхні геометрич­ного тіла. Вчити виготовляти ялинкові іграшки, в основі яких лежить конус та циліндр. Удосконалювати навички роботи з папером. Розвивати фанта­зію, конструктивні здібності, уяву. Виховувати естетичний смак.

Обладнання: зразки виробів, кольоровий папір, клей ПВА, ножиці, штучна ялинка, коробка, лист від ялинки, нитки, шило, таблиці з технологі­чними розробками прикрас.

Хід уроку

Діти, яка зараз пора року? З чого це видно?

Скільки місяців триває зима? Назвіть зимові місяці. Чи любите ви зиму? Чому? Які свята ми відзначаємо взимку? А яке зимове свято ви любите відзначати у школі? Так, Новорічне свято дуже цікаве. І в гості до вас приходить лісова красуня. Відгадайте, про що я веду мову:

Що за гостя в нас така:

І висока, і струнка,

Сяє сріблом угорі,

На гіллячках ліхтарі.

І ростуть на ній не шишки,

А цукерки і горішки.

Вірно, це ялинка. їй ми радіємо, її прикрашаємо яскравими іграшками, довкола неї водимо хоровод.

А давайте зараз заспіваємо пісеньку про ялинку.

(Діти виконують хоровод "Улісі, лісі темному").

(Коли пісня закінчується, лунає плач -магнітофонний запис).

Дивно, кому могла не сподобатись наша пісенька? Хто це плаче?

(Беру в руки коробку з ялинкою).

Мені здається, що плач лунав звідси. Давайте заглянемо в коробку. Подивіться, це ж ялинка! Що з нею трапилося?..

Тут лист. Давайте його прочитаємо.

(Дістаю листа з коробки і читаю). Н.мсе на порозі Новорічна пора, А про мене забула мала дітвора. і       Невже без мене відбудеться свято? Невже ніхто мене не буде вітати? Невже не засвітяться ліхтарики на мені? Невже не порадують іграшки яскраві? Ви гляньте на мене, ялинку зелену: Я гарна і пишна, хоч є кращі за мене. Та мене не залишайте в коробці лежати. Я хочу із вами Новий рік стрічати!

Ялинка

Діти, мені так шкода ялиночку. А вам?

Давайте я її дістану з коробки і складу.

(Складаю на столі ялинку).

Гляньте, яка вона зелена та пишна! Як же її розвеселити?

Я теж так думаю. Потрібно її прикрасити іграшками. Але де ж їх взя­ти? А давайте зараз ми їх зробимо своїми руками з кольорового паперу.

(Демонструю зразки іграшок).

Чи подобаються вам такі іграшки?

А зараз уважно слухайте і дивіться, як їх виготовляти.

В основі ялинкової іграшки дзвоника та клоуна є конус. Щоб його ви­готовити, потрібно за допомогою циркуля накреслити коло радіусом 7 см, розрізати його на дві рівні половини. Із цих частин вийде два конуси - ос­нови для двох різних іграшок. Одну половину круга можна обміняти в това­риша по парті на таку ж, тільки іншого кольору. Тоді за допомогою клею ПВА, який наносимо на один з країв заготовки, склеюємо конус. Щоб з ньо­го одержати дзвіночок, потрібно вирізати з паперу іншого кольору вузькі* смужки довжиною 10 см і вклеїти їх у середину основи: у вершині конуса і шилом зробити дірки і протягнути нитки, кінці яких зв'язати у вузлик. Ос­нову дзвоника можна прикрасити за власним задумом (смужками, крапоч­ками...).

З іншого конуса можна зробити клоуна. Для цього потрібно підготува­ти смужки паперу світлого кольору (відмінного від кольору основи) і прорі­зати їх по ширині на вузенькі смужки, кінці яких закрутити на олівець чи за допомогою ножиць. Такі декоративні смужки наклеїти у верхній частині конуса, як волосся клоуна і в нижній частині, як бороду. Далі вирізати два голубих кружечки - це очі, три червоних - це ніс і щоки, а ротик - червона дуга.

(Закріплюю послідовність виготовлення цих іграшок на основі техно­логічної картки).

Фізкультхвилинка

Сірий зайчик сів і жде, Спритно вушками пряде. Зимно зайчику сидіти -Треба трошки пострибати: Скік-скок, скік-скок, скік-скок. Пострибавши - відпочити.

(Самостійна робота дітей. Аналіз дитячих робіт. Оцінювання).

(На наступному уроці учні виготовляють цукерку з циліндричною ос­новою).

(Див. технологічну картку).

А тепер, коли в нас вже є повна коробка іграшок, прикрасимо нашу ялинку, і їй зразу стане веселіше.

(Учні прикрашають ялинку виготовленими іграшками).

Ось наша ялинка звеселилася, бо побачила, які красиві іграшки на ній. І тепер вона впевнена, що разом з вами зустрічатиме Новий рік.

І у вас, напевно, теж піднявся настрій. Тоді давайте розкажемо вірші, які ви готуєте до Новорічного свята та заспіваємо хоровод "Новорічна".

(Учнірозповідають вірші та ведуть хоровод).

Підсумок уроку.

УРОК МАЛЮВАННЯ

ТЕМА:«ВЕСНЯНИЙ БУКЕТ»

(індивідуальна робота)

Мета: Ознайомити учнів з натюрмортом, навчити їх малювати простий натюрморт, правильно розміщувати елементи композиції на площині. Удосконалювати техніку роботи фарбами. Виховувати любов до прекрасного, поглиблювати знання про відтворення кольору і форми на малюнку.

Обладнання для вчителя:

вази різних розмірів і форм, зображення ваз і квітів на окремому аркуші, репродукції картин М. Примаченко і К. Білокур, В. Токарева («Пора цвітіння», «Дзвіночки»), музичний запис «Веснянки» (народні мелодії), папір для тренувальних вправ, маскарадні костюми для дітей: Травень, Конвалія, Пролісок, Тюльпан.

Обладнання для учнів:

фарби, пензлики, ганчірки для витирання рук, папір для тренувальних вправ.

Хід уроку

   Організація класу.

   У супроводі народних мелодій учитель читає вірш:

В травні трави молоді

Ніби хвилі по воді,

Розливаються широко,

Аж радіє наше око...

Травень вже прийшов до нас.

Мамі — святечко припас.

   Ми сьогодні будемо виконувати малюнок — подарунок для мами. Що ви хочете подарувати мамі? (...).

   Поет Василь Грінчак у своєму вірші говорить так:

Мамо, настала весна!

Квітів нарвали ми з татом

там, де поляна ясна —

в тебе ж веснянеє свято.

    Ми теж подаруємо матерям квіти.

    А ще сьогодні ми ознайомимось з новим жанром образотворчого мистецтва — натюрмортом. Натюрморт дослівно перекладається як нежива, «мертва» натура (природа). Одне слово, як сказав поет:

Коли бачиш на картині

Чашку кави на столі,

Або хліб на скатертині,

Або квіти в кришталі,

Або керамічну вазу,

Або грушу, або торт,

Або всі ці речі зразу, —

Це, звичайно, натюрморт.

   Ось погляньте, які бувають натюрморти. (Вибираємо репродукції натюрмортів для демонстрації передусім ті, на яких зображено квіти. Можна використати роботи К. Білокур, М. Примаченко, В. Токарева).

(Короткий аналіз творів, обговорення).

   Отже, спочатку треба намалювати вазу для нашого букета. (Вчитель демонструє зображення різних ваз).

   А тепер спробуйте намалювати вазу самі. Розмістити її треба в нижній частині аркуша, але не з самого краю, щоб вона ненароком не розбилась. Спочатку олівцем намалюйте форму, потім виберіть колір і зафарбуйте.

   Наша ваза кругла, а щоб вона була такою і на малюнку, треба намалювати її темнішою з неосвітленого боку.

Самостійна робота.

   Ой, які гарні вийшли вази! Так і хочеться поставити у них букет. А які квіти ми подаруємо на свято мамі?

   Відчиняються двері, до класу заходить учень, перевдягнений Травнем, за ним йдуть діти, перевдягнені квітами. Вчитель або хтось з учнів каже:

Ой ти, Травню, красний Травню,

Прибраний багато,

Чи даш мені одну днину

Матінці на свято?

Травень: — Знав я, знав я, що настане

Матусине свято,

Тому кожну свою днину

Вбрав гарно й багато.

   Недаремно до вас зайшов, ще й сестричок вам привів, щоб ви познайомились.    Можливо, вони вам допоможуть зібрати букет для матусі.

Я перша квіточка весни,

Я пролісковий цвіт.

Я пережив зимові сни

І знов родивсь на світ.

Умене очі голубі,

Такі, як неба синь.

Росту між кленів і дубів,

Люблю і сонце й тінь.

(Пролісок).

 

Розквітаю я весною,

Є я квіткою міською,

То оранжевий, то жовтий,

то червоний, наче мак.

Ну а звуть же мене як?

(Тюльпан).

Я цвіту в травневі дні

Між великим листом.

Виснуть квіточки мої

Запашним намистом.

(Конвалія).

—  Ми вам про себе розповіли, тепер ви зможете зібрати гарний букет для матусі, а нам пора в дорогу. До побачення!

— Діти, давайте потренуємося на допоміжних аркушах, як малювати ці квіти. (Разом з учителем діти малюють проліски, тюльпани, фіалки, листя барвінку).

— Ось як добре ми з вами підготувалися, а тепер самостійно спробуйте намалювати букет. Не забувайте, що всі квіти мають бути у вазі, інакше вони зів'януть.

—  Молодці! У нас вийшли чудові букети. Давайте поставимо їх на стіл. (Вчитель показує, як зобразити стіл).

Аналіз і оцінювання робіт.

—  Хто пам'ятає, як називається наш малюнок? (Букет для мами).

— А ще як ми можемо його назвати, яким словом? (Натюрморт).

Тренувальні вправи

 

 

Демонстраційний матеріал

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6.Література.

 

1.Компетентнісно зорієнтована освіта: досвід, проблеми, перспективи" [Текст] : Міжнародна науково-практична конференція. Заключне комюніке // Директор школи. Україна. : Науково-методичний журнал / Учр.: Издательство "Плеяды". : К., 2009. - № 1. - С. 3-8

 

2.Паук Л. Компетентнісний підхід до організації навчальної та ігрової діяльності молодших школярів в умовах модернізації освіти [Текст] / Л. Паук // Початкова освіта. (Шкільний світ) : Учбово-методичне видання : Засновник - Благодійний фонд "Перше вересня", 2009. - № 5/6/7. - С. 49-51

 

3.Трубачева С.В. Умови реалізації компетентнісного підходу в навчальному процесі / Трубачева С.В. / Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи : Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук. – К. : “К.І.С”, 2004. – С. 53-5

 

4.Компетентностный подход / Реферативный бюллетень Российского государственного гуманитарного университета

Подобається