Ліцей № 142 імені П'єра де Кубертена
 
.

 

 

 

 

 

 

 

Проблеми соціальної активності учнів

Останнім  часом  суспільство  вимагає  від  школи  виконання  соціальної функції,  а  саме:  введення  дитини  за  допомогою  навчання  у  розгалужену структуру  соціальних  ролей.  Залучення  учнів  до  участі  в  позакласній, позашкільній  роботі  сприяє  набуттю  ними  соціального  досвіду,  тобто відбувається  процес соціалізації особистості,  підготовка до  виконання  своєї ролі в суспільстві.  Адже особистість розвивається через активні суспільні дії,  свідомо  перетворюючи  і  оточуюче  середовище,  і  себе  в  процесі цілеспрямованої діяльності.

Вчені  по  різному  висвітлюють  зміст  поняття «соціалізація».  На  мою  думку,  слід  дотримуватися  визначення  соціалізації «як  двостороннього процесу,  що  включає  в  себе,  з  одної  сторони,  засвоєння  індивідом соціального досвіду,  соціальних ролей,  норм,  цінностей шляхом входження в соціальне середовище,  систему соціальних зв’язків,  з  іншої сторони,  процес активного  відтворення  індивідом  системи  соціальних  зв’язків  за  рахунок його активної діяльності,  активного включення в соціальне середовище» 

         Соціалізація охоплює всі процеси залучення до культури,  комунікації і навчання,  з  допомогою  яких  особистість  набуває  здатності  брати  участь  у суспільному  житті.  Виділяються  три  основні  сфери,  в  яких  відбувається становлення  особистості: «спілкування,  діяльність,  самосвідомість». 

         Визначальним  є  положення  про  те,  що  особистість,  яка  дотримується моральних норм в обставинах,  що постійно змінюються,  повинна мати певні орієнтири  для  визначення  лінії  своєї  поведінки.  Суперечності  можуть виникати  через  неправильні  уявлення,  неточне  сприймання  одержаної інформації,  реальних  життєвих  ситуацій,  будь-яких  інших  факторів,  характерних  для  сучасної  нестабільної  соціальної  ситуації.  Тим  більше,  що канали  і  засоби  передання  інформації  не  завжди  враховують,  а  часто ігнорують  психолого-педагогічні  особливості  учнів,  а  в  окремих  випадках інформація  має  негативну  спрямованість.  Саме  тому  навчально-виховне середовище  має стати джерелом соціального розвитку учнів.

         Щоб консолідувати навчально-виховне середовище на основі спільних цінностей, потрібна висока загальна культура, педагогічна культура і значний творчий  потенціал.  Вчителі  прагнуть  до  того,  щоб  навчально - виховне  середовище  забезпечило  емоційно-психологічну  захищеність  і душевний  комфорт  особистості.  Так, уже стало системою відвідування учнями нашої школи  міських музеїв, змінних тематичних виставок, Палацу творчості учнів під час Новорічних та різдвяних свят, екскурсії на підприємства.

         Відомо,  що  соціальна  активність  не  є  вродженою  якістю  особистості. Вона  формується  у  процесі  життя.  Необхідно  підкреслити,  що  досить ефективно  цей  процес  відбувається  у  підлітковому  віці.  Як  стверджують психологи,  підлітковий  вік  є  періодом  значних  зрушень  у  розвитку самосвідомості  особистості:  спостерігається  висока  сприйнятливість процесів,  що  відбуваються  в державі;  велике  прагнення  до  самопізнання  та пізнання свого краю, вивчення історії, традицій, культури тощо. 

         Саме  в  цьому  віці  закладаються  основи  свідомої  поведінки,  загальна спрямованість  у  розвитку  соціальної  активності,  формується  свідоме ставлення до себе як до члена суспільства.  І від того,  як будуть сформовані морально-ціннісні  орієнтири  підлітка,  залежить  становлення  соціальних установок  його  особистості.  Однак,  учень  ще  не  володіє  достатньо розвиненою соціальною свідомістю,  не  має  цілком сформованої орієнтації  і тому особливо чутливий до того,  як співвідноситься те,  чому його навчають, і безпосередня практика. 

Проте,  жодні соціальні норми не  визначатимуть  поведінку учня,  поки не  будуть  внутрішньо  сприйняті  особистістю.  Учень  стає  активним учасником  процесу  соціалізації,  використовуючи  соціальний  досвід попередніх  поколінь,  враховуючи  особливості  ментальності  українського народу,  культурні надбання інших народів.  Одне із завдань освіти як фактора соціалізації  учнів  полягає  у  сприянні  творчій  адаптації  молодої  людини  до суспільного життя.   

Організація  навчальної діяльності  учнів  у  школі  не  обмежується  заняттями,  оскільки  навчальний  і виховний процеси тісно пов’язані між собою.  Позитивним моментом є те,  що створюються  сприятливі  передумови  для  індивідуалізації  навчальної  і виховної роботи, взаємовпливу учнів. Специфіка    школи  вимагає  особливої  уваги  до організації  позакласної  діяльності,  що  враховує  запити  та  інтереси  дитини. Цьому слугують різновікові  гуртки.

Однак, у школі вже не перший рік діє центр інформаційної профорієнтації, основним завданням якого є: дати випускникам школи додаткові індивідуальні профорієнтаційні консультації щодо продовження освіти, здобуття професії з урахуванням можливих змін зовнішніх умов. Налагоджено зустрічі з вченими та викладачами навчальних закладів (ВУЗів, технікумів, коледжів, училищ) з метою зорієнтувати учнів на подальшу освіту у вищих та середніх навчальних закладах.

Досить  плідним  є  досвід, який набувають учні під час роботи над соціальними  проектами, які реалізуються,  опираючись  на  учнівське  самоврядування.   Так, благодійні акції «Запали надію в серці», Всеукраїнська акція «Лист пораненому», Благодійна акція по збору коштів на потребу воїнів  аеромобільної бригади, які знаходяться в зоні АТО,  формують повагу до захисників Вітчизни, воїнів-учасників АТО, виховують учнівську молодь на прикладах подвигів старших поколінь в ім’я миру, волі українського народу і незалежності нашої держави, виховують  співчуття, доброту та милосердя. 

Адже  процес  соціалізації  неможливий  без  залучення  учнів  до  участі  в управлінні  шкільними  справами  через  організацію  учнівського самоврядування. Таке самоврядування робить шкільне життя змістовним,  творчим. Зазначимо, що система самоврядування може набувати будь-яких форм,  але вона повинна функціонувати так, щоб  кожний  учень  розвивався  та  ставав  соціально  успішною  особистістю.

У  школі  діє  така  система,  де  учні  мають  більше  можливостей  для самовираження,  розвитку  і  виявлення  організаторських,  виконавчих, комунікативних умінь. Завдяки цьому активізувалася волонтерська робота.

Участь у акціях, робота гуртках,  творчих  об’єднаннях,  участь  у  різноманітних  конкурсах,   участь у корисних справах є початковими ланками соціалізації особистості,  у процесі якої здобувається практичний досвід громадянської дії. 

Соціалізація учнів не обмежується лише позакласною та позашкільної роботою. На уроках вчителями впроваджується технологія  проектів  з  розв’язання  завдань  удосконалення  соціальної дійсності,  що  обумовлює  соціалізацію  учнів,  налічує  такі  стадії  зміни поведінки,  як  підготовка,  усвідомлення,  переоцінка,  дія.  Учні  виробляють власну позицію,  моделюють різні ситуації,  виробляють нові проекти спільної діяльності.  При виборі тематики творчих проектів враховується краєзнавчий матеріал  міста, мікрорайону.  Саме  соціальні  проекти  виступають  одним  із шляхів зростання соціальної активності особисті.

Тому важливим  у  розвитку  соціальної  активності  учнів  є  оволодіння навичками  поведінки  у  соціальному  середовищі,  сприйняття  та  засвоєння моральних  норм,  загальнолюдських  цінностей.  Розвиток  комунікативних здібностей  дитини  дозволяють  їй  інтегруватися  в  суспільство,  сприяють формуванню уміння спілкуватися,  вести дискусії,  відстоювати власну думку.  З метою набуття учнями соціального досвіду,  уміння жити у громадянському суспільстві  слід  активніше  включати  школярів  у  різні  форми  діяльності  на основі  діалогу,  співпраці.  Учням  слід  надавати  більше  прав  і  повноважень, створювати широкі можливості для самореалізації кожного. Через  діяльнісний  підхід  в  освітньому  процесі  учень  бере  участь  у моделюванні  явищ  суспільного  життя.  З  цією  метою  пропонується моделювання  проблемних  ситуацій,  використання  методу  проектів, створення  індивідуально-групових  програм  навчання  спілкуванню, впровадження занять з культури спілкування.  

Спілкування  завжди  виступає  референтним  показником  усіх суспільних  інновацій,  які  безпосередньо  віддзеркалюються  у  змістових характеристиках,  механізмах  і  спрямованості  цього  процесу.  Кожна  дитина проходить  свій  індивідуальний  шлях  в  опануванні  навичкам взаєморозуміння,  у  розвитку  відповідних  здібностей.  Необхідно розширювати  досвід  спілкування  учнів,  різноманітні  контакти  з  батьками громадськістю,  оскільки  наші учні  мають  обмежене  число  суб’єктів спілкування.   

Вважаю, що спільною  метою  педагогічного  та  учнівського  колективів є формування  ініціативної,  соціально  активної,  спроможної  приймати нестандартні  рішення  особистості.  Здатність  успішно  взаємодіяти  з  іншим дає  змогу  виявляти  активність,  зумовлює  соціальне  становлення  учнів  школи.  Усвідомлення школярами своєї причетності до розв’язання важливих  громадянських  справ  є  ознакою  їхньої  активної  позиції у дорослому житті. 

Подобається