Ліцей № 142 імені П'єра де Кубертена
 
.

 

 

 

 

 

 

 

Проблемне навчання на уроках історії.

Проблемне навчання на уроках історії

 

Ще всередині минулого століття на Заході забили тривогу: учень не готовий до життя в новому суспільстві. Він не здатний сам учитися, не вміє працювати з інформацією (шукати її, обробляти, переводити з однієї знакової системи в іншу). "Технології завтрашнього дня, - пише О. Тоффлер, - потребують не мільйонів... людей, готових працювати в унісон на безконечно монотонних роботах, не людей, котрі виконують накази, не зморгнувши оком... а людей, котрі можуть приймати критичні рішення, котрі можуть знаходити свій шлях у новому оточенні, котрі достатньо швидко встановлюють нові стосунки в реальності, що швидко змінюється. Світ заговорив про компетентності як спроможність особистості застосовувати засвоєні знання й набуті уміння у нестандартних ситуаціях, "готовність і уміння діяти", здатність до саморозвитку."

 Тому і  мета сучасної освіти полягає не в наданні учням інформації, а в тому, щоб розвивати в них, критичний спосіб мислення. Адже освіта орієнтована на майбутнє, яке не може бути наперед визначеним. Таким чином, першочерговим завданням школи є розвиток в учня такого типу мислення, який забезпечить йому можливість адекватно оцінювати нові обставини та формувати стратегію подолання проблем, які повсякчас виникатимуть, а в «дорослому» житті уможливить пристосування випускника до нових, часом не передбачуваних політичних, економічних або інших обставин. Отже, розвиток критичного мислення – найактуальніше  завдання освіти.

Необхідно зробити  учня  активним суб єктом навчального процесу, щоб він міг самостійно відшукати потрібну інформацію,обмінятися думкою з певної проблеми зі своїми однолітками, брати участь в дискусіях, знаходити аргументи.Навчання стає діяльністю тоді, коли школяр опановує не тільки знання, а й способи їх здобування. Навчання повинно розвивати в школярів самостійне критичне і творче мислення.

  І цю проблему в наш час вирішують інноваційні технології  навчання, в основу яких покладено створення ситуації успіху, сприятливих  умов для повноцінної діяльності кожної дитини.

 Однією із таких інноваційних технологій є проблемне навчання.                 Воно застосовується здебільшого з метою розвитку навиків творчої навчально-пізнавальної діяльності, сприяє більш осмисленому і самостійному оволодінню знаннями. Особливо ефективно застосовується цей метод в тих випадках, коли в  учнів сформована культура пізнавальної діяльності, інтересів і здібностей, а також глибокі і міцні знання.

Термін «проблема» - грецького походження й означає «задача, ускладнення». У повсякденному вживанні під цим поняттям розуміємо «складне теоретичне або практичне запитання, що потребує розв'язання, вивчення, дослідження». Можна стверджувати, що проблема виникає там, де людина стикається з певними інтелектуальними труднощами в процесі розв'язання реальних ситуацій.

Перше «зерно» методу випадків і ситуацій, «посіяв» у педагогічну науку ще великий Сократ. Його відома евристична (сократична) бесіда - це «словесний метод навчання, у процесі якого на гостре, цікаве проблемне запитання вчителя учень самостійно знаходить правильну відповідь. У 70-80 рр. XX ст. концепцію проблемного навчання розвивали А. М. Алексюк, І. Я. Лернер, М. М. Скаткін, А. М. Матюшкін, М. І. Махмутов, М. І. Кругляк, Т. В. Кудрявцев, С. Ф. Жуйков, Н. Г. Дайрі, В. В. Заботін, Л. С. Айзерман та інші, в Польщі - В. Оконь, Ч. Куписевич. Сутність цієї концепції, на думку одного з видатних теоретиків і практиків проблемного навчання Вінцента Оконя, полягає в тому, що «проблемне навчання ґрунтується не на передачі готової інформації, а на отриманні учнями певних знань і умінь шляхом вирішення теоретичних і практичних проблем».

Видатний педагог І. Я. Лернер дає своє обґрунтування аналізованої концепції: «Проблемне навчання полягає в тому, що в процесі творчого вирішення учнями проблем і проблемних завдань у певній системі відбувається творче засвоєння знань і умінь, оволодіння досвідом творчої діяльності... формування суспільної активності високо розвиненої, свідомої особистості...». І. Я. Лернер вводить і визначає такі поняття, як проблема, проблемне запитання та проблемна ситуація.

Що ж це таке, метод проблемного викладання? На думку  Н.Г.Дайрі  викладання нового матеріалу є проблемним, якщо воно всім своїм змістом і способом розкриття ставить яке-небудь питання, що вимагає розв’язання, але прямого і завершеного пояснення невідомого вчитель не дає, що і спонукає учнів до самостійних пошуків розв`язання проблеми. Це і є проблемною ситуацією. Вона створюється також при викладенні різних думок, з тим, щоб учні самі їх розглянули, оцінили, або при зверненні їхньої уваги на протиріччя, конфлікт, з тим, щоб учні самі знайшли шляхи їхнього розв`язання.

Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.

 

 

Створення уроків творчості, співробітництва - це клопіткий, важкий і тривалий процес перебудови мислення учнів зі схеми "почув - запам'ятав - переказав" до схеми: "пізнав (шляхом пошуку)  - осмислив - сказав - запам'ятав". Не менш складні такі уроки і для вчителя. Уроки такого роду не завжди методично бездоганні, красиві, відповіді учнів на таких уроках - менш відшліфовані, чим відповіді - переказ. Питання і завдання вчителя на творчому уроці не завжди супроводжуються "лісом" рук, оскільки розумовий процес не завершується блискавично й одночасно в усіх. На «творчих» уроках не почуєш тиші. Такі уроки частіше запам'ятовуються школярам, вони більш результативні для їхнього просування в особистісному навчанні.

 Незважаючи на очевидність користі від використання проблемного методу навчання, як і в будь-якої нової справи, частина вчителів історії його не шанує. Одні – тому, що його використання вимагає додаткового часу та праці, інші – тому, що не хочуть сходити із звичної, роками, а то й десятиліттями накатаної методичної колії, треті - просто не розуміють або не вміють це робити. Причому всі знаходять своєму відношенню до проблемного методу обґрунтування .

   Ознайомившись з роботами И.Я.Лернера, І.Я.Скаткіна та інших, я дійшла висновку, що на даному етапі розвитку людства проблемне навчання просто необхідно. Так як проблемне навчання формує гармонійно розвинену творчу особистість здатну логічно мислити, знаходити рішення в різних проблемних ситуаціях, здатну систематизувати і накопичувати знання, здатну до високого самоаналізу, саморозвитку і самокорекції.

 Робота завжди потребує значних зусиль і плідної співпраці вчителя і учня. Стосовно цього приходить на думку одна давня притча. В середні віки у французькому місті Шарті будували собор. Якось трьох тачечників, які виконували однакову роботу - перевозили камінь, запитали:

- Слухайте, друзі, що ви робите?

Перший робітник похмуро глянув і роздратовано відповів: „ Не бачиш – камінь тягаю на майданчик, хай йому ґрець!”

Другий спокійно сказав : „ Що я роблю? Заробляю на кусень хліба для своєї родини.”

А третій розігнувся, витер спітніле чоло, усміхнувся і з гордістю сказав: „ Я будую Шартський собор!”

Ідея цієї притчі актуальна й нині: праця не лише нестерпний тягар чи засіб для матеріального забезпечення, а й – найперше – джерело творчості й щастя. У Святому письмі сказано: «Блаженна людина, що насичується від плодів своєї праці і шукає в ній утіху». Це є істина.

І. Я. Лернер надає нам класифікацію методів проблемного навчання: - проблемний виклад (створивши проблемну ситуацію, викладач не лише подає остаточне  вирішення проблеми, але й демонструє сам процес вирішення); -частково-пошуковий (викладач створює проблемну ситуацію, сам формулює проблему, а учень самостійно її вирішує); - дослідницький (викладач організовує творчу, пошукову діяльність учня з вирішення нових проблем).

У дидактичних матеріалах доведено, що початковим елементом процесу мислення як правило є проблемна ситуація. Мислити учень починає тоді, коли у нього з’являється потреба щось зрозуміти. Мислення завжди починається з проблеми або запитання, із здивування чи нерозуміння. Проблемна ситуація і дає поштовх до включення учня в процес мислення. Розв язування   .проблемних завдань на уроці історії є найвищим етапом  організації роботи з учнями. На відміну від традиційних уроків, проблемне навчання спрямоване не тільки на пізнання історичних фактів і подій, а й на розкриття причинно- наслідкових зв язків. Отже, проблемне навчання  полягає в створенні  в навчальному процесі проблемних ситуацій, у визначенні учнями проблем  та їх самостійному або з допомогою вчителя розв язуванні. Основні завдання проблемного навчання: розвиток мислення учнів; засвоєння ними знань і вмінь, самостійно здобутих в ході активної пізнавальної діяльності; виховання активної творчої особистості, яка вміє розв язувати нестандартні проблеми. Проблемна ситуація полягає в тому, що учні з ясовують для себе – здобутих раніше знань недостатньо, виникає потреба в нових знаннях.Це зумовлює пізнавальну активність учня.

 

           

 

Елементи проблемності вчитель включає в уроки різних типів. Перед вивченням нового матеріалу він ставить цікаві несподівані питання, на які учням необхідно дати відповіді в кінці заняття. Інша справа проблемний урок, коли вивчення нового матеріалу повністю проходить на пошуковому рівні пізнавальної діяльності. Для сильних учнів вчитель готує викладання теоретичних положень у прихованій формі, не пояснюючи сутність фактів і їхніх зв`язків. Починаючи вивчення нового, вчитель формулює проблему, подає учбовий матеріал і вказує орієнтири для її розв`язання, супроводжуючи пояснення запитаннями і завданнями пошукового характеру.

Постійна постановка перед дитиною проблемних ситуацій призводить до того, що він не «пасує» перед проблемами, а прагне їх вирішити, тим самим ми маємо справу з творчою особистістю завжди здатної до пошуку. Тим самим, увійшовши в життя, дитина буде більш захищена від стресів.
Вчителям, які взяли даний метод на озброєння, необхідно освоїти технологію розробки проблемних питань і завдань, і самостійно розробляти їх.

 Методика процесу така:
1. Береться важливе історичне положення (факт, подія, ідея), що відповідає програмі курсу і виноситься на обговорення учнів.
2. Здійснюється пошук альтернативного йому положення (факту, події, ідеї), що містить протиріччя (навчальний, уявне, реальне) у зіставленні з першим.
3. На основі обох положень формулюється проблемне завдання або питання. 

На практиці вчитель використовує різні типи проблемних уроків:

  • уроки з окремими проблемними питаннями;
  • уроки, весь хід яких присвячений розв'язанню великої загальної проблеми;
  • урок - проблемна лекція;
  • уроки-диспути;
  • уроки-семінари та ін.

Технологія проблемного навчання включає такі етапи діяльності:

  • створення проблемної ситуації;
  • збирання й аналіз даних, необхідних для розв'язання проблеми, актуалізація життєвого досвіду;
  • вивчення причинно-наслідкових зв'язків, формулювання гіпотез;
  • формулювання висновків.

                           

 

Урок з використанням технології проблемного навчання виглядає як послідовність навчальних проблем, що створює вчитель. На уроці  вчитель вислуховує різні точки зору, координує та спрямовує творче мислення за допомогою системи запитань, допомагає опанувати навички роботи з різними джерелами інформації.

Яким же чином створюється проблемна ситуація? Це може бути протиріччя, що міститься в учбовому матеріалі або введення в урок фрагменту документу суперечливого характеру, або викладання суперечливих поглядів на одне і те саме питання. У зв`язку з тим, що вчитель викладає проблемно, учні повинні з допомогою раніше здобутих знань виділити з фактів і сформулювати рішення проблеми самостійно. Звичайно, пізнання теоретичних знань в процесі проблемного викладання не є самоціллю. Як відзначав психолог В.В.Давидов, предметом пізнання повинна стати зміна самого учня, його розвиток, оволодіння новими способами орієнтації в дійсності, новими способами дій, а значить і формування нових здібностей. Тобто, проблемне навчання – це по суті розвивальне навчання.

Проблемно-пошуковий метод навчання недоцільно застосовувати при вивченні нового складного матеріалу або браку часу на уроці. Не приведе він до успіху і при слабкому контакті вчителя з учнями.

В ході проблемного викладання ставить проблему і вирішує вчитель. Не просто викладає матеріал, а розмірковує, розглядає можливі підходи і шляхи вирішення. Учні стежать за логікою міркування, аналізом, глибше засвоюють матеріал. Проблемне викладання  не застосовують, коли матеріал зовсім новий і дуже складний. 

Приступаючи до застосування методу проблемного навчання у тому чи іншому класі, повинна бути впевнена, що учні здатні до репродуктивного отримання знань і у них є певний базис. Проблемний метод вимагає великої витрати часу, і недоцільно застосовувати його при перевірці домашнього завдання. У процесі розв'язування нової проблеми матеріал попередніх уроків сам по собі актуалізується.

Елементи проблемності я включаю майже у всі уроки. Перед вивченням нового матеріалу я ставлю цікаві, несподівані запитання, на які учням треба дати відповіді в кінці пояснення нового. На проблемних уроках, вивчення змісту уроку повністю проходить на пошуковому рівні пізнавальної діяльності. Для учнів готую виклад теоретичних відомостей у прихованій формі, опускаючи сутність фактів і їх зв'язків. Починаючи вивчення нового, я висуває проблему, даю навчальний матеріал і орієнтири для її вирішення, супроводжуючи пояснення питаннями і завданнями пошукового характеру. Але учням треба її «перевідкрити», наприклад: визначити в  чому полягала прогресивність економічної політики уряду Петра I.
Використовую факти, ідеї, що викликають подив, що здаються парадоксальними, що вражають своєю несподіванкою.

В.О.Сухомлинський зазначав, що, «створюючи проблемну ситуацію, учитель збуджує найважливішу рушійну силу розумової активності – перехід від досягнутого рівня знань і розумового розвитку до нової сходинки, на яку треба піднятися в процесі оволодіння новими знаннями.»

Створюю ситуацію конфлікту, коли нові факти і висновки вступають в протиріччя з усталеними в науці теоріями і уявленнями. Наприклад:

1. За якими зовнішніми ознаками історики змогли довести, що перші золоті і срібні монети князь Володимир почав карбувати лише після хрещення Русі?

 2. Чому довгі роки радянське керівництво заперечувало факт існування секретного додаткового протоколу?

Ситуацію невизначеності можна створити, коли проблемне завдання містить недостатню кількість даних для його вирішення. Розрахунок робиться на кмітливість та інтуїцію учнів.

  Наприклад:

- В історії відомий факт, що батько Володимира Мономаха, знав п'ять іноземних мов. Як звали батька Володимира Мономаха і які це могли бути мови?
Також створюю ситуацію припущення, яка заснована на можливості висунути власну версію про причини, характер, наслідки історичних подій. Наприклад:

1.У селищі родової общини зазвичай будувалися великі місткі будинки площею до 200 кв. метрів. Які висновки можуть зробити археологи, виявивши залишки такого житла?

2.У період первісності було багато тварин, м'ясом яких могли харчуватися люди. Проте, люди часто голодували і навіть гинули від голоду. Чому в період первісності таке могло статися?

Однак проблемне навчання не обмежується створенням проблемної ситуації. Основу проблемного навчання складає поняття проблемної ситуації і способи її вирішення. Формами вирішення проблемних ситуацій можуть бути: проблемні задачі та завдання, проблемна лекція, завдання дослідницького характеру, дискусії, робота з історичними документами.

Приклади проблемних ситуацій.

1. «Князь Володимир Святославович почав своє правління з вбивства свого брата Ярополка. Життя його було сповнене численними злочинами і гріхами. Але в пам'яті народній він залишився Володимиром Красне Сонечко, а християнською церквою канонізований».

2. «Микола Другий часто повторював, що у зв'язку з тим, що день його народження припадає на день святого мученика Іови, йому в житті доведеться пройти через велику кількість страждань. І  насправді, його постійно переслідували нещастя: Ходинське поле, революції, перша світова війна і т.д. Сучасники прозвали його Кривавим, а сучасне суспільство і церква звели його і його сім'ю в ранг святих мучеників».

У 6 класі  за темою «Падіння  республіки та рання Римська імперія» я ставлю проблемне питання :

- Чому в Римському сенаті часто звучала пересторога Цицерона:    «Нехай пильнують консули, щоб республіка не зазнала шкоди?»

Тема: «Загибель Ассирії». Питання :

  - Уявіть, що ассирійці використовували свої технічні винаходи не для воєн, а для розбудови власної країни. Як тоді могла б розвиватися історія країни?

Тема: «Загибель Перської держави». Питання:

 - Як ви гадаєте, чому македонські війська змогли перемогти величезну перську армію?

В 7 класі  тема: «Розвиток торгівлі та ремесла». Питання:

- Визначте, яку роль відігравало географічне положення країни в розвитку її торгівлі.

Тема: «Виникнення ісламу». Питання:

  - Виникнення ісламу – закономірність чи випадковість? Чому араби так швидко прийняли   нову релігію?

На початку уроку пропоную проблемну ситуацію, яка ґрунтується на здивуванні або пов'язана з інтелектуальним утрудненням. Якщо використовується проблема "зі здивуванням", учням пропонуються суперечливі факти, теорії, точки зору. Також в основу такої проблеми може бути покладене й інше протиріччя - між життєвим (побутовим) досвідом, уявленнями та науковими фактами. У цьому випадку вчитель пропонує практичне завдання, прикладом із навмисною помилкою.

З метою усвідомлення сутності проблемної ситуації вчитель пропонує учням низку питань, які стимулюють школярів до розуміння протиріччя, закладеного в проблемі (наприклад, "Що вас здивувало?", "Які є точки зору?", "Що ви припускали, а що вийшло насправді?", "Що вам заважає виконати завдання?", "Чим це завдання відрізняється від тих, які виконували раніше?" тощо). 

 

 

 Наприклад, історія України 11 клас, тема: «Включення західноукраїнських земель до складу УРСР»

- Чи можна вважати Й. Сталіна збирачем всіх українських земель?

- Якщо проаналізувати матеріал вищезгаданої теми, то може здатися, що Й.Сталін справді доклав всіх зусиль, щодо об’єднання українських земель. Але, один факт спростовує це твердження.

   28 вересня 1939 року було підписано Договір про дружбу і кордон між СРСР та Німеччиною, за яким Холмщина, Підляшшя, Посання, Лемківщина – етнічні українські землі, передані Німеччині, в обмін на Литву.

При вивченні теми «Українська державність в 1917-1921 рр.» учням 10 класу можна запропонувати наступні проблемні ситуації:

  1. Чому ситуацію в Україні на початку 1919 року часто називають «трикутником смерті»?
  2. Чим відрізняються погляди українських та російських істориків на події в Україні, пов’язані з процесом відродження української державності? Чим можна пояснити ставлення офіційної радянської історіографії до цих подій як до регресивного явища?
  3. Чому довгоочікуваний Четвертий універсал Центральної Ради, що нарешті проголосив незалежність Української Народної Республіки був лише декларацією?
  4. Чому Україна не стала незалежною як Польща, Чехословаччина, Фінляндія після Першої світової війни?

Так, учням 11 класу під час вивчення теми «Україна в період десталінізації» пропоную для обговорення наступне питання: «Хрущовська «відлига» – період кардинальних реформ для людей чи епоха втрачених можливостей та змарнованих зусиль?».

Пропонуючи різні види пізнавальних задач, допомагаю активізувати самостійну пошукову діяльність учнів, водночас діагностуючи рівень розвиненості певних вмінь та навичок . Наприклад, при вивченні теми «Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІст.» можна запропонувати проблемні завдання різних типів:

  • установлення причинно-наслідкових зв’язків історичних подій та явищ (Яких проблем вдалось уникнути Богдану Хмельницькому при укладанні угоди з Іслам-Гіреєм ІІІ?)
  • з’ясування тенденцій розвитку суспільного явища (Які підстави мав Б.Хмельницький для того, щоб вважати Українську козацьку державу правонаступницею Київської Русі?)
  • визначення сутності події (Які положення програми розбудови козацької держави, проголошеної Б. Хмельницьким, вплинули на розбудову української державності?)
  •  періодизація розвитку події (Чи погоджуєтесь ви з періодизацією Національно-визвольної війни, запропонованою авторами підручника?)
  • оцінка характеру і значення явища (Чи означало укладання українсько-московської угоди 1654 року фактичну ліквідацію суверенітету Гетьманщини?)

Цікавим методичним прийомом розв’язання проблемних ситуацій є історичне прогнозування: ускладнена процедура історичного дослідження, що частково моделює процес створення інтерпретацій історичних фактів та їх взаємозв’язку . Використовуючи вказаний методичний прийом, ми не тільки активізуємо пошукову діяльність учнів, але й застосовуємо інші прийоми вивчення матеріалу на теоретичному рівні: узагальнення та систематизація матеріалу, міркування, доведення, аргументування.  

 При вивченні теми «Повоєнне облаштування світу» учням можна запропонувати спрогнозувати подальшу долю Української держави в разі визнання країнами-учасницями Паризької мирної конференції законним право українського народу на самовизначення внаслідок розпаду Російської імперії.         

Вивчаючи тему «Пізня Римська імперія», учні 6 класу з задоволенням прогнозують можливий розвиток цивілізації в разі перемоги Західної Римської імперії над варварами.

Дискусія – як шлях до істини. Вчитель легко розпочинає дискусію, здивувавши учнів та запропонувавши їм розв’язати цікаву проблемну ситуацію.

  При створенні дискусії вчитель спирається на такі головні моменти її ведення:

  • вміння вислухати інших;
  • чіткість і логічність викладу думки;
  • аргументованість;
  • вміння робити висновки.

 

 

 

Дослідницька атмосфера уроків проблемного навчання дозволяє залучити учнів в активний пізнавальний процес. Змінюється роль учителя. Він - консультант, помічник, спостерігач, джерело інформації, координатор. Учитель стає організатором самостійного навчального пізнання учнів.

Безумовно, якщо рішення проблемної задачі на якомусь етапі зайшло в глухий кут, вчитель може і повинен направити учнів в потрібне русло.

Знання, отримані в результаті вирішення проблемної задачі, твердо засвоюються, так як діти здобували їх самостійно, а не отримували в готовому вигляді. Проблемний матеріал розвиває здатність до аналізу, вміння аргументовано відстоювати свою точку зору, тобто вести дискусію.

Проблемне навчання підтримує інтерес учнів до історії як до предмета і до історії як до науки. Створюючи на уроках історії проблемні ситуації, використовуючи інші способи проблемного навчання, вчитель може вийти за межі мінімального освітнього стандарту і навчити школярів застосовувати творчі методи дослідницького характеру (визначення причин, наслідків, реконструкція цілого за частинами і навпаки виокремлювати  деталі)

 

У процесі використання проблемного навчання відбувається й засвоєння матеріалу і розвиток розумової діяльності. Вважаю, що головним результатом використання технології проблемного навчання є те, що випускник школи орієнтується в сучасних цінностях, набуває досвіду творчої діяльності, що він готовий до міжособистісного і міжкультурного співробітництва.

 

 

 

 

                              Література:

  1. Александров А.Й. Самостоятельная работа учащихся при изучении истории. М., 1964. - С.63.
  2. Баханов К.О.Професійний довідник учителя історії. Х., «Основа», 2011.
  3. Дайри Н.Г. Как подготовить урок истории. М., 1969. - С.26-28.
  4. Донской Г.М. Задание для самостоятельной работы по истории. М., 1983. - С.46.
  5. Крутецький В.А. Формування і розвиток здібностей учнів. // Рад. школа. - 1972. - № 4.
  6. Лернер І.Я. Розвиток мислення учнів в процесі навчання історії. М., 1982. - С. 23.
  7. Майборода В.К. Самостійна робота з історії учнів 5-6-х кл. К., 1975. - С.30.
  8. Нетрадиційні уроки. Історія.-Х., 2007.
  9. Пидкасистый П.Й. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении. М., 1980. - С.23.
  10. Пометун Е.И. Познавательная самостоятельность в работе над понятиями. Преподавание истории в школе,. 1986. - № 2.
  11. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник / О.І. Пометун, Л. Пироженко: за ред.. О.І.Пометун. – Київ: А.С.К., 2004. – 192 с.
  12. Сучасний урок. Панорама методичних ідей. Х., «Основа»,2004.
  13. Терно С.О. Історичне мислення: як його розвивати? / С. Терно // Історія в школах України. – 2007. - №5. – С. 8-12.
  14. Фурман А.В. Проблемні ситуації в навчанні: Книга для вчителя / А.В. Фурман. – Київ: Радянська школа, 1991. – 191 с.

 

 

 

                                        

 

Подобається