Ліцей № 142 імені П'єра де Кубертена
 
.

 

 

 

 

 

 

 

Розвиток соціокультурної компетенції учнів на уроках англійської мови. Інтеграція видів діяльності

 

      Державний стандарт освіти передбачає оволодіння учнями  комуніка-тивною компетенцією. Що ж вона охоплює?  Комунікативна компетенція включає в себе 3 аспекти: мовленнєва, мовна та соціокультурна. Комунікативна компетенція включає  також в себе 4 види діяльності : читання, письмо, аудіювання та говоріння. Мовна базується на знаннях лексики, граматики, фонетики та орфографії.  Соціокультурна компетенція  складається із країнознавчої та лінгвокраїнознавчої.                                                  

       Знання історії,географії, економіки, державного устрою та культури поряд з особливостями мовленнєвої та не мовленнєвої поведінки носіїв мови поставлено на один щабель з мовними знаннями, мовленнєвими навичками та вміннями. Тож інтеграція видів діяльності на уроці має пріоритетне значення. Робота з автентичними текстами, які забезпечують нормативне запам’ятовування лексичних зразків  здебільше починається з 5 класу, хоча у молодшій школі також вводяться такі елементи текстів. Помітно зростає обсяг навчального матеріалу, у тому числі який сприяє засвоєнню соціокультурної та соціолінгвістичної компетенції. Чіткіше проявляється функція іноземної мови як інструменту у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу.

      Рівень володіння мовою на кінець 9 класу відповідає рівню А2 згідно з «Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання»

     Термін «компетентність» дедалі більше став з'являтися в понятійному апараті вітчизняної педагогіки. Компетенція, будучи похідною від компетентності, тлумачать як певна сфера докладання знань, навичок, умінь і якостей, які у комплексі допомагають людині діяти у різних, зокрема і нових йому ситуаціях.

      Однією з важливих досягнень мовної педагогіки стало положення про те, що успішність мовного спілкування повною мірою залежить від комунікативної компетенції – здібності які спілкуються впливати друг на друга адекватно завданням спілкування, і відповідно до цим вживати мовні висловлювання. Перед вчителем іноземної мови постає завдання : навчати учнів на сучасному етапі чотирьом видам компетенцій:

     1) дискурсивна компетенція — здатність поєднувати окремі речення у зв'язне усне або письмове повідомлення, дискурс, використовуючи для цього різноманітну лексику.

     2) соціолінгвістична компетенція — здатність розуміти і продукувати словосполучення та речення з такою формою та таким значенням, які відповідають певному соціолінгвістичному контексту  комунікації.

    3) стратегічна компетенція(СКК) — здатність ефективно брати участь у спілкуванні, обираючи для цього вірну стратегію дискурсу, якщо комунікації загрожує розрив через шум, недостатню компетенцію та ін., а також адекватну стратегію для підвищення ефективності комунікації;

     4) лінгвістична компетенція — здатність розуміти та продукувати вивчені або аналогічні їм висловлювання, а також потенційна здатність розуміти нові, невивчені висловлювання.

       Соціокультурна компетенція СКК передбачає “знайомство тих, хто навчається, з національно-культурною специфікою мовленнєвої поведінки і здатністю користуватися елементами соціокультурного контексту, релевантними для породження і сприйняття мовлення з точки зору носіїв мови. Ці елементи – звичаї, правила, норми, соціальні умовності, ритуали, соціальні стереотипи, країнознавчі знання та ін..”( Томахин Г.Д.)

       Для формування СКК потрібне не знання країнознавства як комплексу наукових дисциплін, а так звані фонові знання (background knowledge), тобто знання про країну та її культуру, відомі усім жителям даної країни (на відміну від загальнолюдських або регіональних). Особливості відображення реальної дійсності у конкретних мовах створюють мовні картини світу, невідповідність яких є головною перешкодою для досягнення повного взаєморозуміння учасників комунікативного акту. Володіння фоновими знаннями мов би включає іноземця до іншомовної громади, дає йому “культурну письменність” (cultural literacy), і навпаки – відсутність культурної письменності робить його чужаком (outsider), який не може зрозуміти те, на що носії мови лише натякають в усному та писемному спілкуванні. Розглядаючи соціокультурну компетенцію, слід говорити не просто про фонові країнознавчі знання, а про культурно-країнознавчу компетенцію як компонент СКК. Обсяг фонових знань, який може засвоїти учень, завжди обмежений кількістю годин, які відводять на предмет “Іноземна мова”. Тому мова може йти не про засвоєння усієї іншомовної культури, а про створення її моделі, яка могла б у функціональному плані замінити реальну  систему іншомовної культури. За обсягом вона є значно меншою, але репрезентативною, тобто має бути репрезентантом культури народу. Інша функція моделі культури – бути її ретранслятором, тобто бути здатною ознайомити учнів з основними відомостями про країну в цілому, про її соціальний устрій, реалії побуту, її мистецтвом, літературою, що може забезпечити тим, хто навчається, можливість участі у діалозі культур.

     Вважають, що СКК складається з країнознавчої та лінгвокраїнознавчої компетенції. Країнознавча компетенція – це знання учнів про культуру країни, мова якої вивчається (знання історії, географії, економіки, державного устрою, особливостей побуту, традицій та звичаїв країни), а лінгвокраїнознавча компетенція передбачає сформованість в учнів цілісної картини про національно-культурні особливості країни, що дозволяє асоціювати з мовною одиницею ту саму інформацію, що й носій мови, і досягати у такий спосіб повноцінної комунікації.

     Питання про країнознавчий, лінгвокраїнознавчий та соціокультурний аспекти навчання іноземної мови, про зміст комунікативної компетенції теоретично обґрунтовано у працях багатьох учених (М.Аріян, Є.Верещагін, Н.Гез, І.Зимня, Н.Ішханян, В.Костомаров, О.Леонтьєв, Ю.Пассов, В.Редько, В.Сафонова, Л.Смєлякова, Г.Томахін, В.Топалова, P.Adler, D.Brown, E.Hall, R.Lado та ін.).

       Сучасний етап розвитку суспільства  вимагає розширення та удосконалення  загальноосвітніх знань учнів основної школи. Можна стверджувати, що активізація їх свідомої, творчої, пошукової діяльності студентів, яка базується на використанні лінгвокраїнознавчих знань, підвищує практичний, загальноосвітній, виховний та розвиваючий потенціал навчання іноземних мов. Такий підхід дозволяє вивчати іноземну мову, поглиблюючи знання про соціокультурні особливості іншого народу.

Сучасні підходи поглиблення знань про соціокультурні особливості іншого народу при викладанні англійської мови  зумовлені реальними мовленнєвими можливостями школярів. Водночас  мають бути врахованими і дидактичні фактори, зокрема потенційні можливості соціокультурного мовленнєвого матеріалу для здійснення виховання дитини його засобами: вчити її бути ввічливою, чемною, толерантною, стриманою в оцінках, дати їй можливість користуватися необхідним мінімумом мовленнєвих формул етикету для висловлювання деяких соціолінгвістичних нюансів мовлення в ситуаціях, що моделюються на уроках, навчити її адекватно реалізовувати мовленнєві наміри.     Наприклад: 1) Привітання:  - Good morning. Good afternoon. Good evening. Hello. Hi. How do you do? How are you?

      2) Прощання: Good-bye. See you tomorrow. Bye-bye. So long. Bye for now. See you soon.

      3)Знайомство: My name is… What’s your name? This is… (знайомство через посередника). Meet… Nice to meet you. I’m so glad to meet you.

      4)Вдячність: Thank you. Thank you very much. Thanks. You are welcome. Not at all. Don’t mention it.

     5) Вибачення: Sorry. Are you OK? I’m sorry. I’m really sorry. That’s all right. Never mind.

    6) Схвалення: Well done. Good. Great. Wonderful. Fine. Nice. Lovely.

      До невербальних аспектів етикету, як відомо, відносять також елементи кінесики (зокрема національно обумовлені жести), проксеміки (відстань між комунікантами), фонації (акустичні характеристики мовлення, вигуки, звуконаслідування).Слід привертати увагу з перших кроків навчання іноземної мови. Проте засвоювати їх  доцільно рецептивно. Практика, однак, доводить можливість і репродуктивного оперування учнями під час ситуативної взаємодії найбільш уживаними національно обумовлени¬ми жестами (кінемами) англомовних ровесників, а саме:

        • жестом, який супроводжує привітання Ні! Hello! Рука при цьому піднята на рівні голови долонею від себе;

        • жестом, що супроводжує слова прощання: розмаху¬вання зі сторони в сторону піднятою на рівні голови рукою долонею від себе;

        • жестом, що означає “все гаразд”, який супроводжує кліше OK, I’m fine.

де характерною для американців та британців лічбою на пальцях тощо.      Завдяки телебаченню та кіно діти знають значення вигуків: Wow! (подив),Oops (досада, прикрість), Auch (біль). Вони люблять їх вживати під час драматизації деяких сценок, що моделюють реальне спілкування.

      Компонентом змісту соціокультурної компетенції є елементи англійського фольклору у вигляді його малих форм: римування, лічилок, віршиків, пісень тощо. Їх методичні можливості практично невичерпні. Передусім малі форми фольклору є значним джерелом фонових знань, цікавих і для дітей різного віку. Показовою в цьому плані є популярна дитяча пісня “Hot Cross Buns”, яку колись співали вуличні рознощики напередодні Великодня, продаючи булочки з хрестом із крему (cross buns).

       Широке и постійне використання у навчальній роботі країнознавчих матеріалів, що мають освітній, виховний та розвиваючий потенціал, формує інтерес учнів до вивчення іноземної мови , з яким пов’язані значні резерви підвищення ефективності навчання іноземної мови. Навчальні тексти з країнознавчою інформацією, незалежно від того, адаптовані вони чи запозичені з оригінальних джерел, мають зберігати всі релевантні риси тексту як окремої комунікативної одиниці вищого порядку, що являє собою конкретну мовну та структурну реалізацію певного комунікативного наміру або задачі. Тексти постають перед учнями у формі: розповіді, пояснення, опису та роздуму.     Завдяки розповіді ряд дій з’єднуються у свідомості читача таким чином, що вони сприймаються ним як зв’язне висловлювання. Характерною рисою розповіді є хронологічна послідовність викладу подій. За допомогою пояснення читач усвідомлює, як даний об’єкт функціонує, з яких частин складається, як ці частини співвідносяться одна з одною та ін.

     Опис дає можливість читачу уявити зображуваний об’єкт, його якості та ознаки. Для опису характерна статичність зображення, що надає йому схожість з фотографією.

       У підборі текстів необхідно поєднувати та розрізняти інформацію загальнолюдського і національного характеру, а також подавати факти іноземної мови й культури у поєднанні з аналогічними фактами рідної мови та культури учнів . Відбір країнознавчого матеріалу має бути зумовлений сферами та формами реального іншомовного спілкування школярів, реальним запасом мовних засобів, можливостями використання одержаної країнознавчої інформації, знаннями, якими учні оволоділи на уроках з основ наук, розмаїттям культур та сучасної дійсності країн, мова яких вивчається. При відборі інформації про країну важливим є фактор вікових особливостей та інтересів учнів. Автентичні тексти мають містити фактичний матеріал, який є цікавим для учнів і задовольняє їх країнознавчі інтереси, орієнтовані в основному на таку тематику:

 • Молодіжна культура підлітків на Заході.

 • Повсякденне життя школярів за кордоном.

 • Освіта у Великій Британії та США та інших країнах.

 • Видатні люди країн, мова яких вивчається.

 • Королівська сім’я.

 • Міста країн, мова яких вивчається.

 • Наукові досягнення.

 • Національні герої країн, мова яких вивчається .

   Стратегічна мета сучасного навчання іноземної мови полягає у формуванні здатності школярів бути ефективними учасниками міжкультурної комунікації, що вимагає забезпечення їх необхідним мінімумом соціокультурної інформації, конче потрібної для адекватного спілкування і взаєморозуміння на міжкультурному рівні, а також для виховання в учнів засобами цієї інформації таких особистісних рис, які дозволяють здійснювати безпосереднє та опосередковане спілкування з представниками інших культур.

     Здатність взаємодіяти в ситуаціях міжкультурного спілкування передбачає знання мовленнєвого етикету народу-носія відповідної мови і володіння культурою спілкування, прийнятою в сучасному цивілізованому світі . Такі знання школярі одержують на уроках рідної, другої та іноземної мов, що забезпечує реалізацію одного із провідних виховних завдань школи – соціалізації дітей, їх соціального виховання.

Навчання монологічного мовлення учнів старшої загальноосвітньої школи

відбувається на основі автентичних текстів країнознавчого характеру

На сучасному етапі соціокультурна компетенція набуває все більшого значення. Вона являє собою засвоєння культурних та духовних цінностей свого та інших народів і є інструментом виховання міжнародно-орієнтовної особистості, яка усвідомлює взаємозалежність і цілісність світу, необхідність міжкультурного співробітництва для розв’язання глобальних проблем.

        Випускник школи сьогодні повинен володіти сучасними ціннісними орієнтирами і досвідом творчої діяльності, бути готовим до співпраці. А це вимагає від вчителя пошуку нових форм навчально-виховного процесу,які активізують розумову діяльність учнів і потребують володіння певними мовними засобами. Тому при такому підході до навчання іноземної мови недостатньо виконувати лише тренувальні вправи. Вчитель повинен творчо застосовувати мовний матеріал, щоб урок іноземної мови став дослідженням, яке дозволяє дітям використовувати знання з різних предметів, а також створити умови для іноземної комунікації. Для реалізації цих цілей потрібно активніше застосовувати інтерактивні технології.

       Слово «Інтерактив» – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яке має конкретну , передбачену мету – створити комфортні умови навчання за яких кожен студент відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність. Технологія інтерактивного навчання базується на використанні різних методичних стратегій, прийомів моделювання ситуацій справжнього спілкування і організації взаємодії учнів у групах (у парах, у невеликих групах) із метою спільного вирішення комунікативних задач. Інтерактивні методи навчання, які ґрунтуються на взаємодії учнів, їх співробітництві та кооперації дають змогу задіяти не лише свідомість учня, але і його почуття, емоції, вольові якості, тобто залучити до процесу навчання «цілісну людину».

     Використання інтерактивних технологій у формуванні соціокультурної компетенції дозволяють:

   - моделювати реалії соціокультурної ситуації;

   - спільно вирішувати соціокультурні проблеми;

   - застосовувати соціокультурні рольові ігри;

   - створювати атмосферу співробітництва при підготовці і презентації соціокультурних проектів;

   - сприяти розвитку асоціативної та громадської компетентності учнів під час дебатів;

    - формувати власні цінності, приймаючи участь у дискусіях порівнюючи реалії іншомовної та рідної культур;

     До ознак інтерактивного навчання відносяться:

   - наявність спільної мети і чітко спланованого очікуваного результату навчання;

   - опора при навчанні на суб’єктивний досвід кожної людини;

   - навчання відбувається на основі діалогу ( вчитель-учень, учень-учень, учень-клас, учень-комп’ютер);

    - позитивна взаємозалежність студентів, творча співпраця у навчанні;

  - активність ініціативність всіх студентів в освітньому процесі;

   - створення комфортних умов навчання;

   - передбачає наявність проблемного завдання під час якого відбувається обмін знаннями, ідеями, формується власна думка і позиція;

  -поєднання індивідуальної, парної, групової, колективної роботи .

        Вже у початковій школі з перших уроків діти знайомляться з соціокультурними особливостями  Великобританії: вони вчать власні імена англійських хлопчиків,дівчаток, знайомляться з розташуванням країни на карті, назвою її столиці і пам'яток Лондона. Надалі вони вивчають деякі зразки англійського фольклору (вірші, лічилки, пісні), знайомляться з іменами письменників і назвами їхніх творів, назвою грошових знаків Великобританії, отримують інформацію про деякі свята англійців, американців і звичаї, пов'язані з цими святами. Робота над прислів'ями не лише сприяє збагаченню словникового запасу молодших школярів, а й занурює учнів у культурну й національну багатоманітність світу, вчить відчувати спільне й особливе в кожній культурі й мові, краще і глибше розуміти один одного, виховує повагу до іншого, є джерелом формування міжкультурної компетенції як складової соціокультурної компетенції учнів. Багато  педагогів  вважають, що  на  ранньому  етапі  оволодіння  іноземною  мовою  найбільш  ефективною  формою  навчання  є  гра. За  допомогою  гри  в  школярів  розвивається  інтерес  до  іншомовного  спілкування, залучаються  елементи  культури  спілкування, формуються деякі уміння, здійснюється  інтернаціональне, естетичне виховання, створюється  іншомовна  інформаційна  база, формуються  мовні  механізми.

Дуже ефективним є використання різноманітних інтернет ресурсів: «говорячи» лексичні картки з зображенням, пісні, відеоісторії.  Для багатьох дітей це стає справжнім святом відкриття нових горизонтів для них. Поступово у школярів починає формуватися сприйняття себе як частини великого різноманітного світу, яке з часом може перерости в життєву позицію «Я - громадянин планети».

 Одним з ефективних методів розвитку лінгвокраїнознавчої компетенції учнів є моделювання навчальних ситуацій спілкування у вигляді рольових ігор,міні-проектів, порт фоліо, дебатів з опорою на мовний досвід учнів та чітку класифікацію. Моделюючи комунікації для учнів початкової школи, використовую реалії життя, які легко створити за допомогою можливостей комп’ютера,телевізора. 

Інтерактивні дошки  або мультимедійні засоби особливо ефективні під час презентаційних моментів на уроках, тому що вчитель може привернути увагу всіх учнів до екрану. У середній школі розвиток соціокультурної компетенції переходить в нову площину: учні не тільки отримують інформацію, знайомляться, вивчають. Вони порівнюють різні аспекти країнознавства: географія, історія, тісно пов'язані з ними питання культури, традиції та звичаї різних народів, говорять про стереотипи нашого сприйняття .. Потім пропоную учням проблемне питання: «Що спільне?» Aбо проблемне питання можна обговорити до читання тексту. Тоді після читання тексту учні, по-перше, перевіряють свої передбачення щодо спільного, по-друге, вони можуть вже вказати, чим Різдво в Австралії відрізняється від того самого свята в Україні і заповнити текст .

Рольові ігри допомагають розвивати в учнів здатність бути мовним партнером, правильно вибирати слова і фрази, які відповідають тій чи іншій ситуації, вміння використовувати невербальні засоби спілкування (міміка, жести). У зв’язку з введенням соціокультурного компоненту вивчення іноземних мов, гостро постає проблема автентичності мовного середовища. Остання досягається за допомогою застосування автентичних текстів як одиниці спілкування.

Знайомлячись із інформацією країнознавчого та культурологічного характеру, учні засвоюють особливості іншої культури й аналізуючи їх, вчаться краще розуміти власну культуру. Але  не  лише тексти (читання, аудіювання) можна використовувати  як  автентичний  матеріал. Велика  різноманітність прагматичних  матеріалів: газети, квітки, афіші, етикетки, рекламні  проспекти  з  туризму  та  інших видів текстів   допомагають  створювати  життєві  ситуації, вирішувати проблеми з різних сфер спілкування (учбово-професійна, побутова, торгово-комерційна, спортивна, сімейно-побутова  та ін.). Їхня  специфіка  полягає  в  тім, що  вони  забезпечують  спілкування  з  реальними  предметами.

Щоб навчити учнів говорити й писати чітко і з досягненням кінцевої мети їх висловлювання, вчителю слід навчити їх розуміти, що вони читають і взаємодіяти з текстом, знаходячи необхідні зв’язки з уже відомим чи с особистим досвідом, розвиваючи здатність критично читати.

У старших класах учні можуть самостійно або з допомогою вчителя створювати різні соціокультурні проекти. Враховуючи психологічні особливості старшокласників, їхні інтереси вчитель може використовувати на уроках пісні, відеозаписи різних подій або програм, фрагменти фільмів. Надзвичайно перспективним є використання комп’ютерних  і  мультимедійних  технологій, які сприяють розвитку навичок 21 століття у учнів (вміння аналізувати, оцінювати отриману інформацію, узагальнювати і робити висновки). Тому проекти, які виконують старшокласники є справжнім власним продуктом, який свідчить про рівень знань учня.  Інтернет  надає  юнакам  можливості  знаходити  потрібну  інформацію, спілкуватися з однолітками  з  різних  країн  Фактично,на цьому  етапі  завершується  формування  загальнолюдської  свідомості  в  учнів.

На рівні старших класів особливу увагу приділяю формуванню важливих для життя в суспільстві умінь і навичок: критично мислити, працювати в колективі, бути здатним розв’язувати проблеми, вчитися протягом життя, які є невід’ємними складовими процесу формування комунікативної компетенції.

 Ситуації спілкування можна розподілити на морально-етичні (взаємовідносини батьків і підлітків; властивості й можливості людини), соціальні (проблеми навчання, працевлаштування в нашій країні та інших країнах світу), науково-пізнавальні (розвиток науки та техніки, мистецтва, екологічні проблеми) та інші. Ситуації моделюю у вигляді рольових ігор, міні-проектів, дебатів. З метою організації дискусій/дебатів учитель може використовувати як спеціально сформульовані в підручнику завдання, так і контраверсійні твердження, коментарі чи іншу інформацію з додаткових джерел або запропоновану самими учнями.  У старшій школі навчання спрямоване на опанування багатьох тем та освітніх традицій,етнічні особливості країни. Вони вчаться застосовувати у процесі мовлення формули власної думки, згоди або незгоди, аргументації, мовні засоби, за допомогою яких можна представити свою культуру і країну на міжнародному рівні.

Переконана в тому, що процес здобуття міжкультурної освіти – це нескінченний процес, тому не слід забувати про величезні можливості позакласної роботи з англійської мови, яку проводить кожен учитель. Різноманітні конкурси, вікторини, виставки творчих робіт учнів та стінних газет, вечори та театралізовані постановки - всі ці та інші види роботи долучають дітей до багатства культури іншої країни в широкому розумінні цього слова, формують  у  школярів  доброзичливе  і  зацікавлене  ставлення  до  англомовних  країн, їхньої культури  і  народу.   

                                                        «Урок – перше вогнище, зігрівшись                                 

                                                               біля якого , людина прагне стати                        

                                                            мислителем. Тому найважливіша                      

                                                                мета  уроку - запалити в маленькій   

                                                                 дитині  вогник жадоби  пізнання»

                                                                         В.О. Сухомлинський   

 

 

 

 

 

 

 

Подобається