Ліцей № 142 імені П'єра де Кубертена
 
.

 

 

 

 

 

 

 

ЩО ТАКЕ ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ? (порада батькам)

ЩО ТАКЕ ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ?

(порада батькам)

 

   У кожної сім'ї своя уява про те, що  таке індивідуальність і наскільки нею є дитина. Одні батьки віддають вирішальне значення природі, натурі немовляти, інші головну роль відводять співпраці з ним, треті розуміють наскільки зародження нової індивідуальності впливатиме на спосіб життєдіяльності, взаємовідносини в колі близьких. Пошук відповіді на питання, що таке індивідуальність, припускає у кожному конкретному випадку повернення до витоків. Мати і батько самі вирішують, що для них важливіше в індивідуальності сина або доньки, якими шляхами йти до зрілості своєї дитини. Від сім'ї залежить доля майбутньої особистості.

Коли дитина стає індивідуальністю?

   На це питання більшість батьків скаже: як тільки з'являться на світ. А багатодітні матері зазначають, що ще не народившись, всі діти несхожі один на одного, ще в період вагітності одні «люблять грати», інші — «слухати музику». В пологовому будинку немовлята ведуть себе по-різному.

З перших днів життя виникає неповторна психологічна біографія кожної людини. В її написанні авторство спочатку належить матері, а потім це коло розширюється, в нього входить ширший колектив людей, близьких дитині, і, нарешті, вона сама.

   В одній родині батьки можуть дозволяти дитині все. Інша родина впевнена, що головне — режимні моменти, порядок, постійні вимоги. Діти в цих сім'ях будуть зовсім несхожими. Що важливіше: безпосередність чи самоконтроль? Це питання вирішується в кожній сім'ї по-різному. Але від того, як саме батьки відповідають на таке питання, залежить формування індивідуальності.

Є риси, які розглядаються як показник належності до даної нації, етнічної групи. А ще існують родинні риси характеру. «У нас всі чоловіки уперті, — гордо говорить бабуся, тримаючи онука на руках, — Василько, якщо вже вирішив, то вимагатиме свого, хоча ще й року нема! Мати сердиться, вважає, що з примхами треба боротися, а я не даю. Чоловік повинен бути таким. Інакше буде безхарактерним».

   Чим дорослішою стає дитина, тим більше проявляється її індивідуальність, вимальовується характер, складнішою стає натура.

   В кінці IV — на початку III століття до н.е. жив вчений Фефраст, сучасник Платона, Аристотеля. Він писав книгу, присвячену індивідуальності — «Характери». Читаючи його працю сьогодні, через дві тисячі років ми впізнаємо знайомі риси, бачимо власні слабкості й вади. Невже люди не змінилися з тих далеких часів?

   Кожна мати слідкує за тим, як дитина набирає вагу, коли з'являються перші зуби, коли звучать перші довгоочікувані слова. Якщо дитина пізніше однолітків починає повзати або ходити, мати звертається до лікаря, хоче знати причини. А чи завжди ми такі уважні до розвитку у доньки або сина ставлення до оточуючих?

   Правильно роблять батьки, які переймаються цими питаннями.

Зустрічаються батьки, які впевнені, що при бажанні можна навчити дитину всього, сформувати гарні навички, розвинути які завгодно задатки. Інші, навпаки, доводять, що треба прийняти дитину, якою вона є. Хто правий? Ті, хто формують і переробляють, чи ті, хто зітхаючи і засмучуючись, нічого не пробують змінити?

   Соціологи відкидають вплив природи і підкреслюють вплив зовнішнього середовища, виховних чинників.

Практикум для батьків

   Проаналізуйте, як ви ставитеся до несхожих на ваші індивідуальних особливостей вашого чоловіка, батьків, друзів, співробітників. Дайте відповіді на запитання:

а)  які індивідуальні особливості мого чоловіка (дружини, батька...) викликають у мене здивування, недовіру, непорозуміння?

б)  які індивідуальні особливості моїх близьких нервують, уповільнюють спілкування, призводять до конфліктів?

в)  чи є такі риси, які захоплюють, викликають бажання наслідувати?

г)  до яких рис у моїх близьких я абсолютно байдужий? Тепер спробуйте відповісти на ці ж питання так, як, на вашу думку, на них відповідав би ваш чоловік (дружина), потім ваші батьки, знайомі, співробітники.

   Порівняйте отриманні відповіді з вашими. Обміркуйте результати, порівняйте, наскільки ми усвідомлюємо наші власні індивідуальні властивості і їхній вплив на спілкування, співпрацю. З чим готові змиритися, а що викликає протест? Чи вміємо ми, навіть знаючи індивідуальні особливості один одного, рахуватися з ними, щоб не виникали непорозуміння?

   Після такої розминки переходьте до аналізу індивідуальних особливостей своїх дітей. Не поспішайте знайомити їх зі своїми висновками і прогнозами, особливо якщо вони не зовсім оптимістичні. Головне — намагайтеся відповідати на питання з різних позицій: від імені матері, потім — батька, пізніше — бабусі, дідуся, вихователя, вчителя, тренера спортивної секції. Це допоможе побачити індивідуальність вашої дитини, краще зрозуміти її.

Подобається