Ліцей № 142 імені П'єра де Кубертена
 
.

 

 

 

 

 

 

 

Способи і засоби співпраці вчителів, батьків та учнів для формування всебічного розвитку особистості

Способи і засоби співпраці вчителів, батьків та учнів для формування всебічного розвитку особистості

Співпраця вчителів, учнів та батьків має за мету створення неформальної дружньої атмосфери життєдіяльності школярів, здійснення ефективного зв'язку школи та сім'ї у вихованні та освіті дітей різного віку. Основними завданнями такої співпраці можна назвати:

·        посилення моральних аспектів шкільної життєдіяльності дітей;

·        гуманізація взаємин сім'ї і школи;

·        розвиток у школярів досвіду формального і неформального спілкування з дорослими;

·        освоєння батьками навичок ділового спілкування та співтворчості з вчителями та дітьми;

·        надання батьками змістовної допомоги вчителю в організації навчально-виховної роботи, в тому числі навчання дітей в домашніх умовах.

Співтворчість учителів та батьків у вихованні, навчанні та розвитку дітей у позаурочній діяльності може успішно здійснюватися за таких психолого-педагогічних умов:

·        безпосередньої участі батьків у організації помітних форм спільної позаурочної роботи з дітьми;

·        розвитку співробітництва з учителями та дітьми в навчально-пізнавальній, дослідницькій, конструкторській та іншій діяльності в школі і в домашніх умовах та ін.;

·        надання допомоги вчителям у виготовленні спільно з дітьми приладів і приладдя для якісної організації  позаурочних та виховних заходів.

 

Засоби і способи залучення батьків до навчально-виховної роботи у 1-Б класі.

Позаурочні заняття. Цей вид навчально-виховної роботи дозволяє організувати реальне співробітництво і співтворчість педагогів, учнів та їх батьків. Різноманіття форм занять і унікальні умови для спільної діяльності всіх суб'єктів навчально-виховного процесу дозволяють якісно здійснювати перетворення особистості учня і середовища її життя, зокрема шкільного. Залучення батьків до співпраці у позаурочній роботі можливо за допомогою різних засобів і способів. Серед засобів, які використовую я, щоб створити  комфортні умови співпраці, є такі:

·        зацікавленість батьків у спільній життєдіяльності з дитиною, перенесення співпраці з навчальної роботи в сферу сімейних відносин;

·        зацікавленість батьків позаурочної роботою з учнями з метою передачі своїх знань і досвіду підростаючому поколінню;

·        прагнення допомогти вчителю в ефективній організації занять, що проводяться поза школою;

·        потреба батьків у спільному виконанні навчально-пізнавальних та інших видів завдань в домашніх умовах.

Способи залучення батьків до позаурочній діяльності школярів, які я використовую у своєму класі:

·        Приховане залучення. Вчитель непомітно, поволі включає батьків в позаурочну роботу, спираючись на інтереси і потреби батьків, їх особистісні якості, професійну компетентність у питаннях, що вивчаються дітьми на гурткових заняттях, в індивідуальній та масовій діяльності. Такий  спосіб був використаний для тих батьків мого класу, які не виявили на початку активності у співпраці, проте мали потенціал і можливості для допомоги вчителю та учням для організації. Зараз вони стали одними з найохочіших до співпраці батьків.

·        Відкрите залучення. Педагог не тільки висловлює своє бажання співпрацювати з батьками дитини, але й викладає мету і зміст даної роботи (як спільної, так і окремо батьківської - проведення гуртка флористики, автоматики тощо). З таких батьків був складений на початку першого навчального року батьківський комітет.

·        Використання комбінованого способу (поєднує два вищевказаних): у цьому випадку вчитель може висловити батькам побажання про співробітництво у певних видах позаурочної діяльності та викласти частину причин, що спонукають його до спільної праці. Цей спосіб використовую для батьків, які не проявляють активності у шкільному житті.

Спочатку для залучення батьків до позаурочної роботи із учнями я використовувала різні способи психологічного впливу, такі як заряджання, переконання, навіювання,  та їх численні модифікації. Разом з тим у міру розвитку співдружності з батьками, с плином деякого часу, я почала використовувати переконання. Батьки мого класу, у своїй більшості, виявили бажання  співпрацювати з учителем. Проте, на початку такої співпраці у батьків може виникнути певний острах не тільки перед авторитарним способом залучення до позаурочної роботи з дітьми, а й загальний фон взаємодії з учителем (невміння останнього спілкуватися на рівних, відсутність здатності чітко викладати цілі і зміст спільної діяльності і т.д.). Я зрозуміла, що батьки учнів не сприймають авторитарності в спілкуванні: їх необхідно зацікавити майбутньою діяльністю або перспективою її, вираженої через різні результати (наприклад, підвищення рівня вихованості своєї дитини, потреба в передачі свого ремесла дітям, отримання батьками матеріальних засобів та ін.).

Окрім  традиційних форм співпраці батьків, вчителів та учнів, доцільно використовувати сучасні методи співпраці, де вже закладені психолого-педагогічні умови, наприклад:

сімейний клуб;

«телефон довіри»;

мастер-класи;

тренінги;

конкурси та виставки творчих робіт;

ігротека.

Педагогу доцільно частіше залучати до позаурочно роботи батьків школярів, але бажанням співпрацювати батьків також не слід нехтувати.

Спільна позаурочна діяльність вчителів, батьків і дітей різноманітна і широка. Даний вид роботи передбачає участь батьків як у позаурочному шкільному житті, так і (навіть більшою мірою) у позаурочній позашкільної життєдіяльності дітей.

 Проте слід пам’ятати, що діяльність батьків та педагогів в інтересах дитини є успішною лише в тому випадку, коли вони стануть союзниками. Для нас, вчителів, важливо встановити партнерські відносини з батьками кожного учня і створити атмосферу взаємної підтримки та спільності інтересів.

 

Подобається