Ліцей № 142 імені П'єра де Кубертена
 
.

 

 

 

 

 

 

 

Створення і реалізація умов для розвитку творчості молодшого школяра

 

Творення умов і реалізація  для розвитку творчості молодшого школяра

Анотація

Для забезпечення успішності людини необхідно розвивати творчі здібності у молодшому шкільному віці – найбільш сприятливому періоді. Саме у цей період формуються мотивація до навчання, а також креативність. Тому діяльність вчителя у цій сфері є дуже важливою.

Робота висвітлює особливості інтелектуально-творчого розвитку дітей молодшого шкільного віку, умови, які необхідно створювати  для розвитку творчості та інтелекту молодшого школяра.

  У роботі визначаються загальні підходи та розглядаються шляхи і засоби формування творчої особистості школяра. Окреслені можливості навчально-виховного процесу щодо реалізації творчого потенціалу молодших школярів.

Дана  робота розкриває шляхи  формування таких особистісних характеристик учнів, як ініціативність, здатність до самостійної постановки цілей, впевненість у собі.

Розрахована для використання в навчально-виховній роботі як вчителів початківців так і вчителів з досвідом роботи.

Ключові слова: розвиток, творчість, інтелект,  творчий потенціал, креативність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

  1. Пріоритети розвитку освіти.
  2. Створення і реалізація умов для розвитку творчого потенціалу молодшого школяра.

     2.1 Психолого-педагогічні умови для розвитку творчої особистості молодшого школяра.

         2.2 Розвиток інтелекту та творчості  школярів під час навчально-виховного процесу.

  1. Висновок.
  2. Список використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Введення

Професія вчителя вимагає всебічних знань, безмежної душевної щедрості, мудрої любові до дітей. Тільки кожний день з радістю віддаючи себе дітям, можна залучити їх до науки, заохотити до праці – передати їм глибоку віру в торжество загальнолюдських цінностей, закласти непорушні основи моральності.  Суспільство покладає на вчителя особливу відповідальність. Учителю довіряється дитина в той час, коли вона найбільш податлива до впливу. Учитель допомагає учням оволодівати знаннями, вміннями, навичками, сприяє формуванню ідеалів та життєвих установок дитини, тобто в його руках доля всього життя людини. Платон писав, що якщо чоботар погано виконуватиме свої обов'язки, то держава від цього не дуже постраждає, - в країні громадяни  будуть тільки  трохи гірше  одягнені; але якщо вихователь дітей погано виконуватиме свої обов'язки, то в країні з'являться цілі покоління невігласів і нерозумних людей.

 У педагогіці є аксіома: інтелект загострюється інтелектом, характер виховується характером, особистість формується особистістю.

За роки незалежності в Україні визначено нові пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову базу, розпочато практичне реформування галузі на основі прийнятої урядом державної національної  програми «Освіта». У Конституції України, законах України «Про освіту», «Положенні про загальний навчальний заклад», державній національній програмі «Діти України» визначено, що відродження суспільства України , його розвиток значною мірою залежить від творчості і активності його членів, їх ініціативи, тих умов, які створюються для розвитку й реалізації творчого потенціалу кожної особистості.

Метою моєї роботи є розкриття прийомів, форм і методів за яких дитина  буде критично мислити, матиме бажання творчо підходити до розв’язання різних завдань, які перед нею ставить спочатку школа, а потім і саме життя.

Адже творчість – процес діяльності людини, унаслідок чого з’являються нові матеріальні та духовні цінності.

Молодший школяр, який має творчий потенціал, здатний швидко виконувати шкільні завдання та вправи, оволодівати навичками учіння.

Сучасні вимоги щодо формування  інтелектуальної  культури молодшого школяра включають в себе систему різних взаємопов’язаних компонентів. Одні з них характеризують  розвиток свідомості (знання, поняття, переконання), інші – поведінку (вчинки, звички, вміння).

         Уже в молодшому віці до дітей ставляться  моральні вимоги  у рамках того, що таке добре і що таке  погано. Навчання в початкових класах – період формування  інтелекту  і прищеплення основних  моральних  правил.  Саме в цей час відчувається інтенсивне  накопичення досвіду, поведінки, створюються  сприятливі умови  для розвитку  логічного мислення  розумових здібностей, моральної свідомості, становлення  знань учнів.

      Все  це  реалізується  в процесі  навчання  завдяки цілому комплексу методів. Кожні  40 хвилин  на уроці  повинні  пробуджувати  в дитини інтерес  до навчання, бажання самостійного  висувати  гіпотези : перевіряти їх, порівнювати результати, доходити висновків, тобто  вчити мислити. Крім того, вироблення звички шукати  різні варіанти виходу з тієї  чи іншої ситуації дуже важливо  для майбутньої  творчої, зокрема наукової  діяльності, адже  саме вміння працівника знаходити неординарні шляхи вирішення проблеми забезпечує успіх у будь-якій справі, приносить насолоду.

Сучасним учням потрібен зовсім інший набір здатностей, ніж їхнім попередникам. Навіть виникло поняття «навички ХХІ століття», що охоплює також деякі якості особистості, зокрема:

  •  креативність та інтелектуальна допитливість – здатність до оригінальності та інновацій;
  •  критичне та системне мислення – мислення, що дає змогу людині формулювати вірогідні судження для окреслення, аналізу та розв’язання проблем;
  •  комунікативні навички – використання різних видів спілкування;
  •  навички особистісної та групової взаємодії – здатність співпрацювати з іншими;
  •  ІТ-обізнаність – використання інформації та медіа;
  •  здатність до самоосвіти і здатність адаптуватися до умов навчання в інших культурах та суспільствах.

Переглядаючи цей перелік, уявляємо собі допитливого учня із жагою до знань, який використовує всі навколишні ресурси для навчання, може визначати проблеми, креативно їх розв’язувати, застосовувати свої знання для розв’язання реальних життєвих ситуацій, активно діє, зазнає невдач, навчається на помилках, пробує знову і домагається свого. Однак нині, на жаль, не всі учні мають розвинені навички і готові до самостійного життя. Це є свідченням того, що необхідно модернізувати традиційний підхід до навчання, зробити його таким, що відповідає вимогам сучасності.

Кожна особистість має творчий потенціал. Водночас творча особистість – це не тільки особистість, що потенційно володіє здібностями до творчості, але й проявляє себе в систематичній творчій діяльності. Під «креативною особистістю» слід розуміти таку, що має внутрішні передумови, що забезпечують її творчу активність, тобто нестимульовану ззовні пошукову діяльність. Тому роботу з дітьми організовую так, щоб переважав фактор пошуку, а це стимулює розвиток  здібностей кожної дитини, самодіяльності, вільного вираження свого «Я».

Креативність (від англ. - створювати) – творчі здібності індивідума, які характеризуються готовністю до  створення принципіально нових ідей, що відрізняються від традиційних або прийнятих схем мислення і входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора, а також здатність розв’язувати проблеми, які виникають всередині статичних систем. Креативність –  це процес дивергентного мислення, де під дивергентним мисленням розуміється не спрямоване мислення, а здатність мислити ширше, тобто бачення різних сторін об’єкта, що вивчається; уміння мислити «в різних напрямах».

Творчість – це здатність дивуватися і пізнавати, уміння знаходити розв’язки в нестандартних ситуаціях. Це спрямованість на відкриття нового і здатність до глибокого осмислення свого досвіду.

 Чим більше ми надаємо дітям можливості для конструктивної творчості, тим більш ймовірним стає їх позитивне самовизначення в процесі формування особистісних якостей.

Мета розв’язання проблеми:

- навчити дітей мислити в різних напрямах;

- навчити знаходити розв’язання в нестандартних ситуаціях;

- розвивати оригінальність мислительної діяльності;

- навчити дітей аналізувати проблемну ситуацію, яка виникла, з різних сторін;

- розвивати властивості мислення, необхідні для подальшої плідної життєдіяльності та адаптації до швидкозмінного світу.

- удосконалення сучасного уроку;

- формування самостійності дітей у здобутті знань та застосуванні їх на практиці.

 Під час підготовки уроків враховую такі принципи:

- принцип відкритості завдань, який означає, що деякі вправи мають не один, а декілька варіантів розв’язань;

  - збагачення пізнавального простору найрізноманітнішими предметами і стимулами;

- надання учням можливості активно задавати запитання, пізнавальної активності в цілому;

 - допомога дітям у вираженні їх ідей;

  - доброзичливе ставлення до ідей учасників обговорення;

  - створення безпечної психологічної атмосфери;

 - недопущення незадовільної оцінки творчих ідей дитини, прояв співчуття до невдач;

  - використання особистого прикладу, ведучого творчого підходу до розв’язання проблем;

 - можливість самостійного пошуку розв’язків.

            В процесі занять в учнів розвиваються уміння:

 - аналізувати проблемні ситуації;

 - висувати альтернативні гіпотези розв’язання проблемних ситуацій;

- вирішувати протиріччя;

- створювати творчі завдання.

 В роботі з розвитку творчих здібностей задіяна не тільки інтелектуальна, а й моторико-рухова сфера дітей. Потрібно пам’ятати про нескінченну різноманітність індивідуальних проявів творчості і не робити негативних висновків на основі короткого тестування. Однак в практичній діяльності часто виникає необхідність у швидкій орієнтувальній оцінці здібностей учнів для відсліджування ефективності занять, спрямованих на розвиток творчих здібностей учнів. Уроки, на мій погляд, повинні мати можливість не тільки розвивати і підтримувати інтерес навчання, а, відповідно, бажання займатися нею і набувати нові знання з предмету, але й сприяти розвитку особистості, її мислительної діяльності: уміння виділяти головне в проблемі; формування високого рівня елементарних мислительних операцій (аналізу і синтезу, порівняння, аналогії, класифікації).

Для успішної творчості вирішальним фактором є не кількість засвоєних знань, умінь та навичок, а якість, яка визначається психологічними особливостями. Важливо допомогти молодшому школяреві пізнати себе, свої здібності, нахили. І саме впровадження ідей гуманізації в практичну діяльність вчителя початкових класів, орієнтацію на творчу обдарованість дитини – основний шлях вирішення цього питання. Тому поряд із формуванням національної самосвідомості, оволодінням дітьми засобами рідної мови, історії, культури, мистецтва, народних традицій і звичаїв у центр уваги вчителів повинна бути поставлена проблема розвитку творчої особистості, своєчасного виявлення обдарованих дітей шляхом ранньої і поетапної діагностики, використання стимулюючих засобів щодо розвитку їхніх творчих потенційних можливостей.

Психолого-педагогічні умови для розвитку творчої особистості молодшого школяра

Ефективність роботи щодо розвитку творчої особистості значно підвищується при дотриманні таких психолого-педагогічних умов:

  • Створення емоційної, доброзичливої атмосфера у процесі виконання учнями будь-яких творчих завдань;
  • Здійснення організації діяльності учнів з розв'язання творчих завдань з опорою на їхні інтереси, потреби, потенційні можливості, здібності тощо (відсутність шаблонності).
  • Вирішення творчих завдань через  пробудження в кожного школяра дослідницької  активності, поглиблення інтересу до творчої діяльності, спонукання до успішних дій та досягнення поставленої мети (мотивація).

Щоб з’ясувати наскільки вмотивоване навчання в  моїх учнів я провела анкетування:

 1. Для чого ти вчишся у школі? Із запропонованих відповідей вибери ту, яка відповідає твоєму мотиву щодо навчання у школі.

 Я вчуся в школі для того, щоб:

 а) зрозуміти, як самостійно здобути знання та стати освіченою, культурною людиною, яка багато знає та вміє;

 б) узнавати від учителя нове, цікаве, отримувати глибокі знання, виконувати цікаві завдання на уроках;

 в) радувати вчителя і батьків високими оцінками й отримувати від них похвалу;

 г) було приємно батькам і щоб зі мною дружили однокласники;

 д) тому що так треба.

 2. Використовуючи бали 5 (дуже подобається), 4 (подобається), 3 (байдужий), 2 (не подобається) – оціни своє ставлення до наступних видів діяльності:

 а)  пояснення вчителем нового матеріалу;

 б)  про нове дізнаються самостійно;

 в)  бесіда вчителя з учнями під час уроку;

 г)  індивідуальне опитування учнів;

 д)  самостійне виконання навчальних завдань у класі;

 е)  виконання завдань під час парної чи групової роботи;

 є)  контрольна робота;

 ж) приготування домашніх завдань;

 з)  екскурсія;

3. Які задачі ти любиш розв’язувати?

 a) прості, які не потребують довгих пошуків розв’язання;

 б) стандартні задачі, які розв’язуються за певним алгоритмом;

 в)задачі посиленої складності;

 г)задачі, які мають кілька способів розв’язання.

4. Як ти вважаєш, чи має переваги робота, яку ти виконуєш спільно з іншими однокласниками?

 Якщо так, то які саме?

 Якщо ні, поясни, чому.

5. Чи вмієш ти спільно працювати зі своїми однокласниками? Поясни, чому ти так вважаєш.

 6. Чи пов’язані твої улюблені заняття з навчанням у школі? Якщо так, то які саме заняття?

 7. Якщо ти не можеш розв’язати задачу (виконати вправу), яку тобі було задано додому, то:

 a) звертаєшся за консультацією до вчителя;

б) звертаєшся за консультацією до товариша (подруги);

в) звертаєшся за консультацією до батьків;

 г) намагаєшся самостійно розв’язати, аналізуючи додаткову інформацію із заданої проблеми;

 д) списуєш у однокласників;

 е) нічого не робиш.

  Дослідження проведене в 3-А класі показало, що учні мають достатній рівень розвитку мотиваційної сфери, вчаться для того, щоб дізнатися від вчителя нове, цікаве, отримувати глибокі знання, виконувати цікаві завдання на уроках, радувати вчителя і батьків високими оцінками та отримувати від них похвалу. Високим балом діти оцінюють контрольну роботу як засіб самоперевірки своїх знань, умінь. Віддають перевагу завданням, які мають кілька способів розв’язання. Дуже люблять діти нестандартні уроки, роботу в групах, парах, люблять екскурсії.

Щоб підтримувати мотивацію до навчання намагаюся здійснювати особистісно-зорієнтований підхід.

Існує тільки один спосіб реалізувати особистісний підхід у навчально-виховному процесі та позашкільній діяльності - зробити їх сферою самоствердження особистості. Особистісно-стверджувальна ситуація це та, яка актуалізує сили особистості, спонукає її до активності і творчості, формує потребу у саморозвитку і самовдосконаленні.

Оскільки особистісно-орієнтований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовки її до життєдіяльності, - завдання формування і розвитку особистості має вирішуватись комплексно із залученням найрізноманітніших засобів навчання і виховання.

Дослідження свідчать, що творчі діти відчувають "дискримінацію" за відсутністю диференційованого навчання, через зайву уніфікацію програми, в якій погано чи зовсім не вивчаються індивідуальні можливості дітей. Креативні діти значно швидше проходять початкові етапи інтелектуального розвитку й виявляють опір усім видам нетворчих завдань, але дуже часто останнє оцінюється педагогом як упертість, лінь, тупість. Проблема в тому, що творча дитина самостійно, без спеціальної допомоги психолога чи кваліфікованого педагога, не може зрозуміти причини свого внутрішнього негативного настрою й опору. Тому все це потребує знань індивідуальних особливостей творчого розвитку дитини, якостей, якими вона відрізняється від інших. Вивчення індивідуальних відмінностей дітей має прогнозуюче значення для створення оптимальних умов, спрямованих на продуктивну організацію процесу виховання й розвиток дітей відповідно до їх творчих можливостей.

Ґрунтовні психолого-педагогічні дослідження, проведені в останні десятиріччя, дають можливість виділити такі якості дітей з високим творчим потенціалом: гнучкість, швидкість, точність мислення, його економічність; високий розвиток когнітивних процесів, пам'яті, живої уяви; тривала концентрація й зосередженість уваги; допитливість - пізнавальна мотивація, відчуття нового; ініціатива - постійна активність і зайнятість, велика працездатність; здатність до ризику, подолання труднощів; незалежність, самостійність, прагнення до самовираження, віра в свої сили, критичність, реалістичність самооцінки; наполегливість, відданість задачі, почуття напруженості; здатність до передбачення; оригінальність думки, нестандартні рішення, прагнення до творчих задач та занять, винахідливість; ерудиція, високий рівень мовленнєвої виразності, багатий словниковий запас, компетентність, систематизовані та міцні знання; високорозвинена соціальна спрямованість - почуття справедливості, потяг до лідерства, почуття гумору.

Кожна дитина - це неповторна індивідуальність, тому вона характеризується своїм унікальним набором наведених якостей, який і буде визначати рівень її творчих досягнень та можливостей, проте розвиток творчої особистості учня залежить від педагогічної майстерності вчителя та його спрямованості на педагогічну творчість.

Отже, особливості інтелектуально-творчого розвитку дітей дошкільного і молодшого шкільного віку полягають у надзвичайній сприятливості дитини до творчості, високому рівні спостережливості, уяви, фантазії, чутливості до мови, високій пізнавальній активності, допитливості. Все це створює унікальні умови для реалізації творчості дітей: в ігровій, навчальній, художній діяльності. Створюючи сприятливі умови для творчого розвитку дітей, враховую індивідуальні і вікові відмінності дітей, своєрідність здібностей кожної дитини, її особистісних якостей, що дозволяє більш ефективно здійснювати навчально-виховний процес від дошкільної до шкільної ланки як неперервний.

  Сучасні діти приходять до школи з величезним бажанням діяти, причому діяти успішно. Їм подобається на уроці не просто слухати, а й бути активними  учасниками навчального процесу: ставити запитання, обговорювати проблеми, брати інтерв’ю, приймати рішення, придумувати, фантазувати. Якщо вчитель постійно організовує на своїх уроках таку діяльність, то навчання буде успішним, а здобуті  знання – якісними.  Мені хочеться, щоб на уроках панувала атмосфера творчості, відчуття пошуку, духовної свободи, результативності. Тому я у роботі зі своїми учнями постійно намагаюсь побудувати навчальний процес так, щоб діти проявляли живість уявлення, фантазію, могли порівнювати та асоціювати, спиратися на інтуїцію та підсвідомість. Усе це дитина має проявити за допомогою особливих розумових операцій, якими є аналіз, синтез, абстракція, конкретизація і узагальнення. Така організація педагогічної діяльності вимагає від мене оволодіння новими методами роботи, впровадження нових технологій, і насамперед,  технології   розвитку критичного мислення.   

Свої уроки  будую так, щоб вони захоплювали учнів, були радісними, пробуджували в них інтерес до життя.

  «Подумай, доведи, порівняй, відгадай, зроби висновок» - так налаштовую  учнів, прагнучи розвинути їхній інтерес до світу, їхню фантазію, думку.    Учням подобаються ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості.

Особливу увагу звертаю на такі моменти:

1. Організовую спостереження. 

Молодші школярі "дивляться", але "не бачать". Потрібно акцентувати увагу дітей на суттєвому, новому, тому, що робить роботу оригінальною.                                                                                                                                             

2. Стимулюю творчу уяву.  

Діти 6-9 років яскраво сприймають світ, для них характерна особлива емоційність уяви. Тому я допомагаю їм зрозуміти побачене, почуте, пережите, допомагаю віднайти зв'язки, відношення між явищами та предметами, і тим самим закладаю основи творчого мислення.                                                   

3. Розвиваю потребу творчості. Створити атмосферу престижності творчого процесу. Варто використати притаманну дітям цього віку імпульсивність та спрямувати її на творчість: запропонувати придумати риму, загадку, казку, самостійно віднайти що-небудь цікаве у природі тощо.                                                                                                        

4. Підтримую позитивні емоції.  Відомо, що діти молодшого шкільного віку сильно цінують думку дорослих, радіють власним і чужим успіхам. Тому моє завдання - дозволити дитині отримати почуття задоволення від власних досягнень, від власної творчої праці.                                                                                                                                          

5. Виховую вольові риси характеру.  У творчому процесі, а зокрема у творчому мисленні, важливу роль відіграють такі вольові риси характеру як самостійність, сміливість, наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, здатність піти на ризик. За словами відомого педагога А. С. Макаренко: "відмова від ризику означає відмову від творчості". Як один з ефективних засобів виховання вольових рис характеру я у своїй практиці використовую  різноманітні ігри.                                                                                                                     

6. Добираю завдання так, щоб будь-який вид діяльності містив  елементи творчості.  Для того, щоб здатність до творчого мислення не залишалася лише в пасивному стані, щоб отримати певні результати, потрібен постійний стимул, двигун, котрий буде активізувати творчість. Таким двигуном є  для моїх учнів конкурси, олімпіади, змагання тощо .

  Під час організації навчально- пізнавальної діяльності користуюся такими прийомами:

  •  Актуальна мета. Наприклад, під час вивчення теми “Час” у третьому класі розігрували  ситуацію у цирку.
  • Інтрига. На уроці читання під час вивчення теми “Природа навколо нас” пропонується розв`язати питання “Білки впадають в зимову сплячку?”
  • Фантастична ситуація. Розглянути навчальну ситуацію з незвичайної точки зору.
  • Усне малювання. Коли учні виконують певні завдання вчителя, використовуючи кольорові та емоційні засоби.

В навчально-виховному процесі великого значення надаю критичному мисленню учнів. Адже навчити дітей мислити критично означає правильно поставити запитання, направити увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити відповіді. На мою думку це важливі складові творчої  інтелектуально розвиненої особистості.

Критичне мислення – це самостійний процес отримання інформації, її осмислення, переробки, що завершується прийняттям рішення.

Важливим завданням вчителя є:

  • заохотити учнів до формування самостійних точок зору;
  • дати змогу учням критично сприймати текст;
  • допомогти учням колективно робити висновки;
  • вчити доводити правоту власних висновків  в дискусіях.

Ознаки людини , яка вміє критично мислити:

  • здатність до діалогу і дискусій;
  • здатність сприймати думки інших критично;
  • компетентність;
  • допитливість;
  • небайдужість у сприйнятті подій;
  • незалежність думок.

В 3 класі самостійну роботу в групах використовую для розв`язання пізнавальних завдань, створення пошукової діяльності. Діти одержують завдання  і разом виконують його, при цьому учні, у яких є певні прогалини в знаннях, мають змогу заповнити їх за допомогою товаришів. Діти висловлюють свою думку, роблять узагальнення, підтримують одне одного, розвиваються самостійність, мовлення, формується позитивна мотивація до співробітництва, бажання вчитися.

Ефективним способом організації співробітництва на уроці є створення  ситуацій вільного вибору учнями навчального завдання. Цінність їх у тому, що педагогічне навчальне завдання учень сприймає як обране самостійно.  Ідея вільного вибору учнями навчального завдання здійснюється різними способами його постановки:

  • Вибір учнями завдання серед варіантів під час самостійної роботи тренувального характеру.
  • Вибір завдання серед тих, які мають визначення рівнів складності: легке, важке, найважче.
  • Вибір завдань з підтекстом.

На етапі уроку “Контроль, корекція та оцінювання знань” вчу дітей здійснювати самоконтроль, самоаналіз і самооцінювання.

  Використовую групову і парну форму взаємоконтролю і взаємоаналізу, рефлексивного аналізу і контролю.

  Таке моделювання уроку можливе тільки при комбінуванні різних методів і прийомів навчання. А це відкриває шлях до творчості, дає можливість проводити різні види уроків. Основою їх проведення є цікавий зміст, самостійний вибір, неординарний підхід і інтелектуально-ігрова ситуація. Як наслідок, одразу, як тільки створюються зовнішні ігрові умови, значно підвищується увага та активність дітей. Це дозволяє в легкий спосіб формувати мислительні операції. Учні чудово орієнтуються у логіці завдань, які перед ними ставляться. У правильній послідовності здійснюють аналіз порівняння, абстрагування та  узагальнення.

  В центрі уваги завжди ставлю проблему інтелектуального розвитку і уміння вчитися.

  Готуючи завдання на вибір або завдання для групової роботи, враховую рівень складності за індивідуальними можливостями, міру своєї допомоги. Це дає можливість створити умови для розвитку кожної дитини, не допустити відставання слабких дітей і водночас не стримувати темпу зростання сильних учнів.

  В своїй роботі керуюсь принципами:

  • Кожній дитині, навіть слабкій, дати міцні знання.
  • У кожній дитині бачити неповторну особистість, індивідуальність.
  • Кожну хвилину перебування дитини в класі перетворювати на радість.

Міцні знання, уміння й навички учні набувають у процесі активної пізнавальної діяльності, важливим збудником якої є інтерес.  Щоб підтримати цей інтерес, я використовую різні форми зацікавленості: дидактичні і сюжетні ігри, задачі у віршах, задачі-жарти, ребуси, ігрові і цікаві ситуації. Не менш корисні вправи із серії "Цікава математика”, "У царстві геометричних фігур”, в яких передбачається оригінальне розв’язування нестандартних задач, вибір раціональних способів дослідження, порівняння, доведення. Вони потребують від кожного учня вищого ступеня творчої активності, гнучкості мислення.    Тому у роботі із моїми учнями всі  свої знання і уміння, весь набутий досвід я направляю на формування таких якостей , які дозволять їм знайти своє місце у майбутньому житті .

Широко застосовую на своїх уроках методи та форми роботи з  технології «критичне мислення»:

  • «Асоціативний кущ»

Правила складання «Асоціативного куща»:

  1. Записати на дошці в центрі ключове слово чи фразу;
  2. Записати будь –які слова чи фрази, що спадають на думку;
  3. Ставити питання біля слів, в яких є сумніви;
  4. Записувати всі ідеї які з’являються, поки є час.
  • «Кубування» - це стратегія,  де використовується куб, на гранях якого даються вказівки для учнів. В процесі роботи я пропоную учням викласти  власні думки з пропонованої теми.
  •   «Есе»- полягає  внаписанні тексту в довільному стилі

Етапи проведення «есе»:

  1. Збирання інформації за проблемою;
  2. Аналіз інформації;
  3. Виявлення власної точки зору;
  4. Викладення власної точки зору
  •   «Дискусія»
  1. Оголошення питання дискусії;
  2. Обирання позиції «за», «проти»;
  3. Обговорення в прах позиції;
  4. Утворення нових пар з різних груп, які мають однакову позицію;
  5. Порівнювання аргументів, корекція;
  6. Повернення учасників до своїх початкових пар з «удосконаленим списком» аргументів;
  7. Проведення дискусії  у своїй групі серед двох пар;
  8. Викладання кожним учасником позиції, скоригованій під час дискусії, у вигляді есе.
  • «Кероване читання з передбаченням» полягає в  передбаченні  про, що буде говоритися в тексті перед прочитанням тексту, а після прочитання  це передбачення аналізується.
  •  «Метод прес»

Етапи методу «Прес»:

  1. Висловлення думки: « я вважаю ...»;
  2. Пояснення причин такої точки зору: «Тому що...»;
  3. Наведення  прикладу додаткових аргументів на підтримку своєї позиції «Наприклад...»;
  4. Узагальнення формування висновків: «Отже...» .
  • «Порушена послідовність «Взаємне питання».
  • «Письмо в малюнках».

На власному досвіді я переконалась, що  саме методика розвитку критичного мислення дозволяє максимально підвищити ефективність навчально-виховного процесу, дає можливість створити такі умови, коли всі учні залучаються до активної, творчої навчальної діяльності, процесу самонавчання, самореалізації, вчаться спілкуватись, співпрацювати, критично мислити, відстоювати свою позицію, адаптує до життя у суспільстві.

Величезну роль в вихованні, навчанні  та розвитку молодшого школяра відводжу я техніці читання.Читання – це не тільки той предмет, яким учню треба успішно оволодівати, але й предмет задяки якому учень буде отримувати знання з інших предметів.Тому для розвитку інтелекту та творчості учня дуже важливим являється формування навичок правильного, біглого, зрозумілого, виразного читання.

  В наш час науково-технічного прогресу діти втратили цікавість до читання, вони більше переваги надають телебаченню, комп’ютерним іграм.

Але давно відомо: коли  людина перестає читати, вона перестає думати, перестає творити, перестає розвиватися. З метою виявлення читацьких інтересів учнів класу обов’язково проводжу анкетування. 

Анкета для виявлення читацьких інтересів, умінь та навичок учнів 1 класу (проводиться в усній формі на початку вересня)

Чи вмієш і любиш ти читати?

Чи доводилось тобі самостійно прочитати книжку? Яку?

Чи читають тобі книжки вдома?

Що найбільше ти любиш слухати: оповідання, вірші, казки?

Де можна брати книжки для читання?

Що б тобі найбільше хотілося одержати в подарунок: іграшку, книжку, цукерки?

Анкета для виявлення сформованості читацьких інтересів, розвитку читацької самостійності в 3-4 класах (форма опитування - письмова)

Чи є в тебе улюблена книжка? Хто її автор, яка назва?

Яку книжку ти читаєш зараз? Назви автора, головних персонажів.

Чи пам’ятаєш тему наступного уроку позакласного читання? Назви її.

Про що ти найбільше любиш читати?

Чи є в тебе улюблені письменники? Назви їх.

Хто може тобі допомогти у виборі гарної книжки?

На що слід звернути увагу, добираючи потрібну книжку?

Чим можна скористатися в бібліотеці, добираючи необхідну книжку?

Анкетування допомагає визначити рівень читацьких уподобань учнів та намітити шляхи їх удосконалення.

Адже найважливішим фактором, що впливає на успішність учня є темп читання: чим він вищий тим кращі успіхи. Учні, які читають і швидкістю 150 слів за хвилину,вчаться на «5», 120 слів- на «4», 90 – на «3». Ті діти, які читають ще повільніше взагалі не в змозі вчитися. На жаль, тільки половина школярів і тільки в сьомому класі читає зі швидкістю 120 слів за хвилину. Ці данні приведенні в статті  В.Н. Зайцева «Трещины» в начальном обучении».

     В своїй роботі я застосовую досвід харьковького методиста І.Т. Федоренко, який  створив цілу систему удосконалення техніки читання.

     Як не дивно, дослідження І.Т. Федоренко показали, що розвитку техніки читання найбільше  сприяють письмові вправи: слухові та зорові диктанти, списування текстів в молодших класах .

Зорові диктанти. Ці письмові вправи доцільно використовувати і для формування навичок чистописання. Нарощування речень відбувається поступово, по одній-дві літери. Вправа виконується щоденно на уроках мови. Методика така: речення показують дітям на кілька секунд, потім вони записують його. Текст зорового диктанту швидко прочитується учнями мовчки. Дітей попереджають, що при цьому не можна рухати губами, промовляти закінчення слів. Треба привчати їх сприймати одразу два-три, а потім і три-чотири слова. Кожне речення записується з нового рядка, бо потім їх прочитують скоромовкою. Дітей слід попередити, що записувати вони мають тільки те, що запам'ятали, в жодному разі не потрібно підглядати в сусіда, краще наступного дня постаратися запам'ятати більше. Не слід сварити дітей, якщо вони не змогли запам'ятати або записати речення. Потрібно налаштовувати їх на те, що вони поступово навчаться запам'ятовувати речення з одного прочитування. Один набір речень пишеться стільки днів, скільки потрібно для того, аби переважна більшість учнів написала його без помилок.

 Також доречно звертати увагу дітей під час написання зорових і слухових диктантів на правила правопису.

 Коли набір речень записаний, учням пропонують прочитати їх скоромовкою зі швидким постукуванням ручкою або олівцем. Кожне речення читається 6 разів з прискоренням. Читати всі 6 речень поспіль не рекомендується, бо швидкість у такому разі зростає повільно і на виконання вправи витрачається багато часу.

 Особливу увагу слід звернути на навчання дітей швидко стукати під час читання. Тут теж є певні секрети. Учням слід розповісти, що постукуючи, лікоть краще покласти на парту

Подобається