Ліцей № 142 імені П'єра де Кубертена
 
.

 

 

 

 

 

 

 

Вільний вибір людини - основа розвитку особистості

Вільний вибір людини –

основа розвитку особистості

«Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості» – так записано у статті 21 Конституції України.

Вибір, вибір, вибір... Ми завжди вибираємо. Вибираємо освіту, професію, спосіб життєдіяльності, систему культурних цінностей і саме завдяки цьому стверджуємо власну свободу, заявляємо про свою особистість та індивідуальність. Можливості вибору в різних сфе­рах життєдіяльності неоднакові. Що допомагає людині здійснити його? Досвід поколінь, розум, поради друзів та батьків, власна практика, інтуїція, кодекс законів чи випадкове осяяння? Відповісти на ці запитання так же важко, як і здійснити вибір. Адже це -відповідальність. Проте без вибору не проживеш, його не обійдеш, він завжди є, хоч, здається, ситуація вимагає лише одного рішення. Народна мудрість пропонує людині, як мінімум, три варіанти вибору: камінь на роздоріжжі трьох доріг, одну з яких має вибрати витязь. Одночасно народна мудрість застерігає від бездумності вибору, від поспішності. «Сім разів відміряй і один раз відріж » — скільки років передається ця порада із вуст в уста? Вибором пронизані всі дії людини. Вибір розпочинається з дитинства і продовжується все життя. Зробити крок чи не зробити? Відповісти чи промовчати? Допомогти чи відступити? Куди піти вчитися? Як жити? Що робити? На кожному кроці людина приймає рішення, вибирає той чи інший спосіб діяльності. Нова діяльність – це нові пізнання в області науки, це нові друзі, це нова сфера оточення, це можливо новий продукт праці, який раніше був нікому невідомий.  Враховуючи наявні умови буття, свої властивості, життєвий досвід людства необхідно постійно піднімати планку вибору, щоб бути... вільним, щоб не стояти на місці у своєму розвитку, щоб рухатися вперед.

Мабуть, кожному із нас доводилось пережити на власному досвіді, або спосте­рігати у житті інших людей моменти, коли іноді, на перший погляд, свідомо не значущий або навіть неусвідомлюваний вибір суттєво змінює шлях та якість перебігу життєвих подій.  У математиці процесу і результату вибору присвячена ціла галузь, яка має на меті визначення умов прийняття ефективних рі­шень, коли при найменших затратах виходить оптимальний результат. У психології ж виявлення закономірностей, механізму та процесу здійснення людиною виборів може допомогти у теорії побудувати дієву модель здійснення особистістю виборів, яка, своєю чергою, допоможе на практиці запобігти тра­гічних виборів, а також зменшити негативні наслідки, зможе створити особистість не схожу на інших. Розвиток особистості залежить від багатьох факторів, а його позитивний напрямок – від їх гармонійної взаємодії. Зовнішні фактори особистісного розвитку, у тому числі навчання і виховання, сприяють розвитку і формуванню особистості лише взаємодіючи з внутрішніми механізмами її власної активності, роботи над собою. Таким чином, як механізм, так і результат (а особливо результат стратегічно вагомий для розвитку особистості) такого складного процесу, як постійне здійснення вибору є основою розвитку особистості, що відбувається в процесі залучення людини до різних видів діяльності. Оскільки, ніде окрім діяльності людина не розвивається, значить і під час  навчальної діяльності велику увагу необхідно приділяти вільному вибору учнів.

Безперечно ми часто пишаємось освітніми здобутками радянської освітньої системи: вона давала міцні теоретичні знання (одні з кращих у світі). Але соціологічні опитування свідчать  про інші факти:

  • Тільки 4-7% учнів школи та 7-11% студентів зберігають інтерес до навчання
  • 40% дітей не хочуть ходити до школи і лише 10% радіють зустрічі з учителем
  • 50% незадоволені шкільними знаннями
  • 90% учнівського часу відведено на виконання репродуктивних дій
  • У частини учнів у зв’язку із перевантаженнями, перенапруженням виникають невротичні зміни психіки
  • Рейтинг українських школярів у дослідженні успішності представників 32 країн світу (PISA-Test, 2003) склав: з читання - 28 місце, математики - 25, природничих наук – 28. Високий рівень освіченості (здатність здобувати, розуміти та критично оцінювати інформацію) показало тільки 2% учнів, успішно можуть адаптуватись у суспільство 36% учнів.

Слабким місцем результатів учнівських робіт було недостатнє оволодіння вміннями ефективно вибирати знання з різних галузей наук, та невміння аргументовано висловити свою думку.

У чому ж проблема? Вчителі не хочуть навчити краще? Погані учні? Погана програма? Чого очікує учень від школи? Задоволення пізнавальних інтересів, можливості самоствердження, самореалізації (підсвідомо звичайно). Але яким чином? До того часу як вона пішла до школи дитина була суб’єктом діяльності: сама обирала собі форми діяльності, місце ігор, учасників, правила. Але в школі… На що зорієнтований учитель? На обов’язкове виконання програм, яка визначає обсяг, темп та способи засвоєння інформації. Отже, ми маємо суперечність психологічних установок, у підсумку конфлікт інтересів. Цей конфлікт існував завжди, але загостривсь лише в останні десятиліття. Наш час називають постіндустріальним або інформаційним. Нині обсяг знань подвоюються впродовж 5-7 років а в найновіших галузях знань ще швидше. Нині 70% усієї інформації учень отримує не від учителів.  Керівники фірм та організацій наголошують на тому, що учні не готові до життя  в новому суспільстві бо не в змозі самостійно вибирати із великої кількості необхідні знання, не можуть самостійно вибирати необхідну інформацію, приймати рішення, не здатні креативно мислити.

Для того, щоб переконатися наскільки дана проблема стосується нашої школи, було вирішено провести анкетування учнів 6 і 10 класів. Результати показали, що лише 4 учні із 6 класу і 3 учні із 10 класу розраховують на себе, тобто при виникненні проблем намагаються самостійно їх вирішувати. 10 учнів 6 класу і 11- 10 класу звернуться на допомогу до батьків, 17 дітей 6 класу і лише 3 в 10 класі  довірять друзям і вчителям. Хоча,  разом із тим 16 учнів із даних класів не хочуть рахуватися із думкою інших людей , 22 учні враховують побажання. Вони не хочуть зважати на думки інших людей.  7 учнів із 6 класу і 9 із 10 звернуться за порадою до класних керівників, 11 із 6 і 6 із 10 до вчителів - предметників, 5 учнів із 6 класу не довіряють нікому. Із даних видно, що дана ситуація є актуальною і для нашої школи.

Сьогодні держава покладає великі сподівання на тих, хто працює з дітьми.

Доручивши закласти фундамент свого майбутнього – навчити, виховати,всебічно розвинути, сформувати особистість, людину - творця, господаря своєї долі, патріота і громадянина. Таке завдання можна виконати завдяки вільному вибору  висококваліфікованим, творчо працюючим педагогом. Учитель - це не тільки той, хто навчає, а в першу чергу, той, хто вибирає правильні шляхи навчання, той хто вчиться сам, той, хто своїм прикладом привчає до творчого злету, до відповідальності за доручену справу день за днем, крок за кроком.

У статті 55 Закону України "Про освіту" наголошується, що педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на "вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи". У цьому плані особливої актуальності набуває індивідуальна науково-методична робота педагога. Пошук нових форм і методів навчання в наш час – явище не тільки закономірне, але й необхідне. І це зрозуміло: у вільній школі, до якої ми йдемо, кожен не тільки може, а й повинен працювати так, щоб використовувати всі можливості особистості.

 Реальна теорія і технологія масового навчання повинна бути направлена на формування сильної особистості, здатної жити й працювати у світі, що безперервно зазнає змін, здатної сміливо розробляти власну стратегію поведінки, здійснювати моральний вибір і нести за нього відповідальність, - тобто такої особистості, яка спроможна саморозвиватися і самореалізуватися.

 І знову постає питання. Чи цікаво це вчителям і дітям? Із діаграми видно, що 2 учнів із 6 класу і 9 із 10 все влаштовує, 3 учні із 6 класу і 3 із 10 мріють про цікавіші уроки, 2 про вчасний початок уроку, 6 – щоб добрішими були вчителі, 6 учнів хочуть, щоб менше було уроків, а 4 учні 10 класу про зміни в оцінюванні знань.  Лише 2 учні і 1 вчитель не хочуть нічого змінювати у навчальному процесі, 35 учнів і 19 вчителів не заперечують, проти нових форм і методів навчання.

Отже, виконуючи завдання держави, будучи керівниками навчально-виховного процесу учнів, нам, вчителям, необхідно спрямовувати роботу на розвиток соціально-психологічної готовності їх до життя, що передбачає вміння:

  • приймати рішення та робити вибір;
  • бути свідомим громадянином своєї держави;
  • почуватися громадянином цілого світу;
  • співпрацювати з іншими людьми;
  • завжди працювати якісно;
  • виявляти ініціативу;
  • працювати з великим обсягом різноманітної ін­формації, самостійно здійснювати її пошук, обробку, аналіз і зберігання;

• бути свідомим того, що існують різні цінності

шляхом використання та запровадження не­традиційних уроків, які застосовують: Мізіна Л.О.  уроки-ігри -  під час вивчення нових літер, табличного додавання і віднімання чисел, основ здоров'я при опрацюванні теми «Харчування і здоров'я», «Режим дня», урок прес – конференція з довкілля.

Шило Н.П., на уроках математики, вивчаючи одиниці вимірювання маси та довжини, української мови при вивченні теми «Текст», «Вчимося підбирати слова»; я і Україна. Довкілля – «Вивчаємо свій організм»

 Байдуж Л.О. має великий досвід роботи у проведенні тренінгів, ігр, уроків-диспутів на уроках з основ здоров'я та екології, вивчаючи теми на протязі навчального року.

 На заключних уроках з тем  Брижко І.М. та Астафурова М.В., застосовують уроки-казки та уроки-ігри;  Фурсова А.М. – уроки-презентації, захист проектів

Смаглюк Н.В. проводить нестандартні уроки-екскурсії «Екологічною стежкою», «Прикрась шкільне подвір'я», використовує індивідуальні здібності учнів під час пояснення нового матеріалу на уроках.

 Л.П.Скиба на уроках української літератури, враховуючи творчі здібності учнів, бажання співпрацювати з іншими дітьми, проявляти ініціативу під час засвоєння нового матеріалу на уроках української літератури проводить уроки-інсценізації уривків із літературних творів, уроки – роздуми.

Данильченко І.В. проводить уроки-конкурси,  рольові ігри , уроки-презентації  повторюючи, закріплюючи та узагальнюючи матеріал на уроках.

Принципи:

  • безпосередньої участі кожного учасника занять, активних шукачів шляхів і засобів розв'язання тієї чи іншої проблеми;
  • взаємного інформаційного, духовного збагачення (при цьому навчальний процес слід організовувати таким чином, щоб учасники його могли, обмінятися життєвим досвідом, отриманою інформацією);
  • особистісно зорієнтованого навчання

- лежать в основі інтерактивних технологій навчання, які застосовують у своїй діяльності вчителі:  Тереб Л.В.,  Касьяненко Н.В., Стріжак Л.М., Петлюра Г.В., Полішко Л.І., Саранчук Т.В.. Вони на своїх уроках моделюють реальні життєві ситуації, пропонують проблеми для спільного розв'язання, застосову­ють рольові ігри, складають вірші, приймають участь у позакласній роботі.

Вибір дитини стає впевненішим під час застосування групової навчальної діяльності форми організації навчання в малих групах, об'єднаних загальною навчальною метою за опосередкованого керівництва вчителя та співпраці з учнями. Завдяки їй зміцнюється соціальний контакт між членами групи, формуються такі цінності, як суспільний досвід задоволення резуль­татами особистої й сукупної роботи, взаємодопомога, взаємоконтроль; істот­но зростає індивідуальна допомога з боку вчителя та товаришів у групі тих, хто її потребує. Зазначені цінності особистісно зорієнтованої спрямованості досить обмежено формуються й розвиваються в умовах фронтальної та індивідуальної форм навчальної діяльності. Дану форму роботи частіше  можна зустріти на уроках довкілля, малювання, фізики, астрономії, під час проведення змагань, конкурсів у: Смаглюк Н.В., Воропай Н.В., Бондаревської І.М, Власової Т.Ю., Нецької Л.В.,

Алєксєєвої С.М., Тереб Л.В.,  Грущак Н.М.,

Стимулювати інтерес учнів до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою знань через проектну діяльність, а саме: розв’язання однієї або цілої низки проблем; показати практичне застосування надбаних знань – від теорії до практики – суть проектної технології. Діяльність Ващенко С.П., яка працює у проектному класі «Інтелект України» та  Данильченко І.В.  спрямована на:

1) заохочення учнів до  діяльності на основі вільного вибору кожним;

2) створення умов для розвитку теоретичних, дослідницьких, пошукових, креативних здібностей учнів;

3) створення «поля» для розкриття обдарованості кожного учня.

Бурхливий розвиток засобів інформатизації (комп'ютерів, комп'ютерних комунікацій, усяких електронних пристроїв), а отже, поява нових технологій обробки, передачі, отримання та зберігання інформації відкриває нові можливості для застосування комп'ютерів у навчальному процесі. Інформатизація освіти—це процес забезпечення сфери освіти теорією й практикою розробки і використання сучасних нових інформаційних тех­нологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання й виховання.
Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження й закріплен­ня всіляких професійних та інших навичок, допомагають реалізувати принципово нові форми і методи навчання. Не стоять осторонь від застосування даної технології під час навчально-виховного процесу педагоги нашої школи. На сьогоднішній день майже в кожному кабінеті є комп’ютер, що дає можливість застосовувати під час уроків нові джерела інформації, нестандартні форми і методи навчання учнів. Для вчителів:  Байдуж Л.О., Петлюри Г.В., Тереб Л.В.,Фурсової А.М.. Ващенко С.П., Довгай А.А., Остроуменко А.О., , які раніше проводили лише відкриті уроки з комп’ютерною підтримкою, на сьогодні це є нормою ведення робочих уроків.  Презентації  на уроках з основ здоров'я, міста мого дитинства, історії, математики, проведення виховних годин є постійною наочністю для більшості  вчителів - предметників та класних керівників.

Аналізуючи діаграму «Застосування новітніх технологій навчання вчителями» з впевненістю можна сказати, що всі педагоги нашої школи використовують дані технології під час навчально-виховного процесу. 78% - інтерактивні технології навчання. 72% - групову навчальну діяльність, 50% - проектні технології, 44% - проводять нетрадиційні уроки, 39% - застосовують комп’ютерні технології навчання. Це дає можливість дітям підвищити мотивацію до навчання, працювати самостійно, критично мислити, швидше рахувати, краще читати, висловлювати свої думки. Дані технології сприяють розвитку інтелекту, допитливості. Наші учні можуть самостійно вибирати матеріал з книг, інтернету. Школярі середніх класів намагаються складати портфоліо, приймають участь і являються переможцями у конкурсах, олімпіадах, що дає можливість підвищити рівень знань з предмета, який найбільше цікавить і потім стане пріоритетом у виборі майбутньої професії.

Подобається